Конституція як компас?

Чи знаєш ти, що таке Конституція України? І як в одній книзі може поміститися все наше життя і життя всієї країни? Адже Конституція — це не просто набір правил про державу, про вибори, права і обов’язки суспільства та кожного громадянина. Це найвищий закон, який встановлює та визначає державний устрій, контролює владу, нагадує про повагу і який, наче компас, дозволяє тобі почуватися у безпеці та здійснювати усі свої мрії.

Конституція як компас? Так! Бо у ній про те, хто ти як особис­тість і хто ми як народ на карті світу, яка наша точка відліку і який керунок маємо обрати, щоб іти у правильному напрямку.

 Тож рушаймо!

Лариса Денисенко. Я і КонституціЯ / Лариса Денисенко, Олександр Ільков, Андрій Стельмащук, Альона Стельмащук, Альона Шуліма. Ілюстраторка: Женя Олійник. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. – 88 с. 

Книга отримана в рамках проекту  "Бібліотечні дива, або територія інтерактивної взаємодії". Проект реалізується в рамках Програми Active Citizens Ukraine Британської ради в Україні та у партнерстві з ГО "Молодіжний центр розвитку Міст". Виноградівська ЗОШ І-ІІІст. №3 ім Жігмонда Перені є учасником проекту "Школа осередок соціальної згуртованості і стійкості в громаді"

Конституція як компас? Так! Бо у ній про те, хто ти як особис­тість і хто ми як народ на карті світу, яка наша точка відліку і який керунок маємо обрати, щоб іти у правильному напрямку.

У сьогоднішньому уривку із книжки «Я і КонституціЯ» ми дізнаємося про те, навіщо потрібні і як працюють парламент та уряд.

А що ж робить парламент? Президент — то одна людина. А в парламенті працює аж 450 осіб!

Парламентарів і парламентарок — Конституція називає їх народними депутатами — дорослі обирають для того, щоби вони ухвалювали закони. Але не тільки!

Усі ці люди разом працюють у парламенті, він зветься — Верховна Рада України. Ще вони можуть писати книжки, викладати в університетах, але в жодному разі не повинні вести бізнес: продавати нафту, цукерки або ще щось. До речі, Президентові це також заборонено. Для чого встановлено ці обмеження? 

Щоб голосувати за закон або призначати когось на певну посаду тільки тому, що це правильно, а не через те, що це вигідно для чийогось бізнесу.

Парламентарі та парламентарки мають різну освіту, є громадянами та громадянками України, представляють різні партії. Загалом їх 450 осіб. Багато, правда? Через це часто парламентарі поводяться галасливо й неуважно слухають одне одного. Тому для них встановлено правила поведінки. Такі правила називаються — регламент.

Парламентарі та парламентарки присягаються, що будуть поводитися чемно, дбати про твій добробут й інтереси, боронити незалежність України.

Свобода слова та свобода й особиста недоторканність парламентарів і парламентарок захищається додатково, бо важливо, щоб вони почувалися незалежно, коли критикують не чесні дії урядовців або ж Президента.

Усі вони мають бути дуже порядними людьми: відповідати за свої слова та вчинки перед тобою як майбутнім виборцем і перед твоїми батьками.

Після виборів парламентарі та парламентарки формують коаліцію. Коаліція — дружня спільнота, створена, щоб пришвидшувати вирішення важливих питань. Коаліція має налічувати більше половини депутатів, тобто 226 або більше. Саме стільки голосів потрібно для більшості голосувань, наприклад, для формування Уряду або прийняття законів. Проект закону може придумати Президент, Уряд, а також, будь-хто з парламентарів і парламентарок.

Уряд потрібний насамперед для впровадження законів, які ухвалюють парламентарі та парламентарки. Це дуже важлива робота. Запам’ятай: усе, що стосується твоїх прав і свобод, регулюється винятково законами. Закон містить права, правила, переваги й заборони. Пояснює, що і як ми можемо робити, а що — ні. Розповідає, як нам жити, щоб нікому не нашкодити, як захищатися, як працювати, на чому наполягати, за що відповідати. Парламентарі також ухвалюють державний бюджет. Вони мають знати, скільки заробляє уся країна і скільки й на що витрачає; все розпланувати і не схибити.

От згадай, як готують тебе до школи перед початком навчального року. Чи потрібна тобі нова форма, яка краща та екологічніша, скільки вона коштує? Що краще: купити тобі підручники чи електронний гаджет, у який завантажити необхідні книжки? Як для тебе корисніше харчуватися в школі? Як тмаєш туди добиратися, яким транспортом і по яких дорогах?

Чи потрібна тобі спортивна форма? Який наплічник краще обрати? Про все це, а також про багато інших речей мають міркувати парламентарі й парламентарки, коли ухвалюють бюджет. 

За закон та інші рішення кожна парламентарка чи парламентар повинні голосувати особисто. Що це означає?

Парламентар чи парламентарка не можуть попросити когось проголосувати замість себе, так само не можуть голосувати ще й за свого колегу чи колежанку. Кожен має свою кнопку для голосування і не має права користуватися кнопками інших. На жаль, дуже часто українські парламентарі порушують цю вимогу, що ставить під сумнів результат голосування. У таких випадках Конституційний Суд (про нього ти дізнаєшся далі) іноді ухвалює рішення, за яким закон, проголосований неправильно, надалі не діятиме. Це нагадує ситуацію у школі, коли ти пишеш самостійну за себе й за когось іншого, а вчителька це помічає і не зараховує жодної із цих робіт.

Також парламентарі вирішують, чи затверджувати людей на різноманітні посади, і контролюють, щоб усі, за кого вони голосували, працювали добре. Це важливо для тебе і для всієї держави.

Для чого і як працює Уряд

Тепер ти знаєш, що парламентарі й парламентарки голосують та ухвалюють закони, Президент їх підписує, а Уряд — Конституція його називає Кабінет Міністрів України — забезпечує виконання. Щоб краще це зрозуміти, спробуй намалювати закон. Який він може бути? Наприклад, ти намалюєш людину. А поряд з нею будиночок і річку. На березі домалюй табличку: «Не кидати сміття!» І ще — магазинчик. А ще собачку. А на небі — сонечко і хмари. Неймовірно красиво! Тобі це подобається. Але якщо перенести цю картинку в реальне життя, доведеться стежити, щоби будиночок був надійний і теплий, щоб у ньому вистачило місця всім, хто там живе. Щоби було світло та вода. Щоби собачка був чемний і ні на кого не міг напасти. Щоб ніхто не скидав у річку сміття: ні людина, ні завод. А якби хтось кинув, то мусив би за це відповісти. Щоб сонечко нікому не шкодило, а, наприклад, заряджало батареї. Щоб до магазина могла дістатися кожна людина, і там були свіжі продукти.

Уряд має робити усе для того, щоб твій малюночок — ой, вибач, закон, — працював на користь тобі та іншим людям.

Уряд очолює Прем’єр-міністр, йому або їй допомагають інші міністри — жінки і чоловіки. Уряд формують Президент і Верховна Рада. Вони можуть ставити перед Урядом різні питання, на які неодмінно мають отримати чіткі відповіді. Уряд не може відповідати: «Ну, я не знаю. Запитайте щось простіше». Це була б неправильна урядова поведінка!

Уряд працює на всю країну, а в твоєму районі, твоїй області, в місті Києві чи місті Севастополі працюють місцеві органи виконавчої влади: місцеві державні адміністрації. Щоб усі наші питання було вирішено на місцях, дорослі обирають міських чи сільських або селищних голів, а також місцевих депутатів і депутаток.

Це називається місцевим самоврядуванням, що покликане забезпечувати інтереси громади села чи кількох сіл, які об’єдналися, містечка або ж столиці нашої країни. Ідеально, коли ми краще знайомі з цими людьми і знаємо, що від них очікувати. Бо часто вони мешкають поряд із нами, і, можливо, вже хтось із них захистив від винищення сторічні липи, а ще хтось — побудував чудовий приватний дитячий садочок, а хтось інший — веде курси з вивчення ромської мови та культури, а ще хтось допомагає разом із вами Дитячому будинку або створив театр, чи навчає людей бути толерантними та відповідальними.

1. Усі різні, усі — рівні. «Головне правило: ніколи не ображати людину через те, що вона відрізняється від тебе чи від тих, кого ти звик бачити щодня. А також — захищати право іншої людини, якщо її хтось ображає: держава чи приватна особа».

2. Поважати права інших. «Змалечку треба пам’ятати: щоби ніхто не порушував твоїх прав, слід поважати права інших людей. Ось простий приклад: у всіх твоїх однолітків є різні іграшки, якими можна обмінюватися чи гратися разом, але відбирати без дозволу чужу річ — не можна. Поважати право власності й інші права не лише своїх друзів, а й незнайомих дітей на майданчику — один із перших твоїх обов’язків».

3. Відсутність смертної кари в Україні. «Якщо когось вбито, держава неодмінно має розшукати людину, яка скоїла цей злочин, а після ретельного розслідування довести її провину і покарати. Але навіть караючи вбивцю, держава не може винести йому смертний вирок. Таку людину надовго позбавляють волі. Інколи можуть навіть замкнути у в’язниці на все життя. Але вбивати цю людину не можна. Чому? Бо навіть вбивця має право на життя. Тому в Україні немає смертної кари. Скажеш, несправедливо залишати жити вбивцю, що забрав життя іншої людини? Та лишень уяви собі — а що як держава помилилася, а що як розслідування з якихось причин провадилося поспіхом і не досить ретельно? Тоді можуть стратити невинну людину, і цього вже не зміниш. Ми не здатні когось оживити, як робимо це у комп’ютерній грі».

4. Презумпція невинуватості. «Презумпція невинуватості означає, що ми не можемо просто так стверджувати: оця людина — вбивця, а та — злодій! Так не повинні говорити ні політики, ні журналісти. Будь-яку провину спершу слід довести. (…) Тому винним вважають лише того, чию провину встановив суд».

5. Свобода слова. «Свобода слова полягає в тому, щоб чути одне одного, не затуляти нікому рота, не обвинувачувати людину за міркування, які вона висловлює. Якщо, звісно, то не заклики ненавидіти, принижувати інших людей чи підбурювання до злочину».

6. Свобода мирних зібрань. «Коли держава порушує наші права, ухвалює закон, що нас несправедливо обмежує, встановлює нечесні правила життя, не зважає на наші потреби, ми маємо право на свободу мирних зібрань. (…) Але, крім цього, ми можемо демонструвати єдність наших інтересів, будь-яких!»

7. Право на працю. «Коли тобі виповниться 14 років, ти зможеш працювати. Але за певних умов. (…) Досягнувши повноліття, ти зможеш вільно обирати будь-яку професію. Ніхто не може вказувати тобі на те, що якась робота не для дівчинки, а якась — не для хлопчика. Конституція каже нам про рівні можливості, тож так і має бути».

8. Таємниця голосування. «Ти можеш спитати, за кого голосували батьки. Але ж це таємниця. Тому вони можуть тобі не відповісти — не сердься. А можуть і відповісти — вже після того, як проголосують. Головне, щоб таємниця була забезпечена під час голосування».

9. Президент України та народні депутати. «Ось ми обрали Президента, який дає усім нам обіцянку, що зветься присяга. Президент (чоловік чи жінка) обіцяє, що буде вірний Україні, боронитиме незалежність, обстоюватиме наші права і свободи, дбатимне про благо і добробут, житиме за Конституцією. Обіцянка не цяцянка! Президент має розповідати про те, що робить. Якщо ж він не виконує своїх обіцянок, тобто поводиться не зовсім чесно — його чи її можуть не переобрати. (…) Парламентарі і парламентарки — Конституція їх називає народними депутатами — працюють у парламенті, він зветься Верховна Рада України. Ще вони можуть писати книжки, викладати в університетах, але в жодному разі не повинні вести бізнес: продавати нафту, цукерки або ще щось. До речі, Президентові це теж заборонено. Для чого встановлено обмеження? Щоб голосувати за закон чи призначати когось на посаду тому, що це правильно, а не тому, що це вигідно для чийогось бізнесу».

10. Зміни до Конституції. «Жодна зміна Конституції не може позбавляти тебе прав або свобод чи обмежувати їх. Не може допустити скасування незалежності нашої країни чи дозволити вести наступ на наші території. Ніколи!»

Автори зауважують, що Конституція працює, як компас, який дозволяє завжди приймати правильні рішення. «Знай, у тебе є компас, що допоможе не схибити, з яким мандрівка життям ніколи не заведе небезпечними манівцями у безодню».