вівторок, 30 серпня 2022 р.

Соціальні мережі як засіб популяризації роботи бібліотекарів закладів освіти

Виступ   "Соціальні мережі як засіб популяризації роботи бібліотекарів закладів освіти (з досвіду роботи)". Хромей Марини Федорівни, завідувачки бібліотеки Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ст. №3 ім. Жігмонда Перені в Закарпатській області, адміністратора групи в фейсбук “Шкільні родзинки Виноградівщини”  на вебінарі РЕГІОНАЛЬНОГО ДІАЛОГУ "Шкільна бібліотека в контексті нових викликів часу" на базі КЗ "ЗОІППО" ЗОР. 

четвер, 25 серпня 2022 р.

Загребельний Павло (1924 - 2009)

25 серпня 1924 Павло Архипович Загребельний народився в с. Солошине на Полтавщині.
1941 Закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва.
Серпень 1941 Був поранений. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт.
До лютого 1945 Фашистські концтабори смерті.
1956 Повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки»
1957 Збірки оповідань «Учитель»,повість «Долина довгих снів»,«Дума про невмирущого»
1958 «Новели морського узбережжя»
1959 Роман «Європа 45»
1960 Роман «Європа. Захід»,«Спека»
1961 — 1963 Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»)
1964 «День для прийдешнього»
1966 «Шепіт»
1967 «Добрий диявол»
1968 «Диво»
1970 Трилогія «З погляду вічності»
1971 «Переходимо до любові»
1974 «Намилена трава»
1975 «Євпраксія»
1980 Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана»
1984 «Південний комфорт»
1994 «Тисячолітній Миколай»
2004 Нагороджений званням Героя України. Загребельний один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться; вони постійно виходять у перекладах іншими мовами; зростає і кількість видань творів письменника за рубежем.
3 лютого 2009 Помер у віці 84 років після затяжного туберкульозу. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

середа, 24 серпня 2022 р.

Календарне планування

 Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу з історії, правознавства, громадянської освіти в закладах загальної середньої освіти області у 2022/2023 навчальному році. Особливості нового навчального року і нормативно-правова база викладання навчальних дисциплін громадянської та історичної освітньої галузі

понеділок, 8 серпня 2022 р.

Федькович Юрій(1834 - 1888)

Юрій Федькович (повне ім’я і прізвище – Осип Домінік Гординський де Федькович; ім’я Юрій письменник прибрав у зрілому віці, по виході з армії прийнявши православ’я) народився 8 серпня 1834 року в с. Сторонець-Путилів (тепер селище Путила Чернівецької області). Батько його – спольщений шляхтич – обіймав незначні адміністративні посади, мати походила з сім’ї українського священика.
На 1846-1848 роки припадає навчання Федьковича в нижчій реальній школі в Чернівцях. Грунтовне й доповнене згодом знання німецької мови, яке виніс Федькович зі школи, стало передумовою німецькомовної творчості, що розпочалась у роки заробітчанських мандрів юнака Північною Молдавією та Румунією.
Від листопада 1852 р. до лютого 1863 р. Федькович – на службі в цісарській армії: дослужився до чину лейтенанта першого класу, був у війську й під час австро-італо-французької війни 1859 року, хоча безпосередньої участі в бойових операціях не брав. Уважно та співчутливо приглядався Федькович-офіцер до сповненого драматизму життя простого солдата, вчорашнього селянина. Пізніше це стало матеріалом однієї з провідних тем його поезії та прози.
1862 р. у Львові побачила світ окрема збірка – «Поезії Іосифа Федьковича» за редакцією і передмовою Б. Дідицького. У 1863 р. у львівському тижневику «Вечерниці» (ідея його заснування належала Федьковичеві) вміщено перші його українські оповідання – «Люба-згуба», «Серце не навчити», «Штефан Славич».
1872-1873 рр.. Ю Федькович працює на посаді редактора народовського товариства «Просвіта».
У 60-х роках Федькович активно виступає на сторінках галицької преси з художніми творами (вірші, поеми, оповідання, а далі й драми), одначе його подальші спроби розширити тематику, розбудувати поетику не завжди здобувалися на підтримку місцевих літературних кіл чи критики.
У 1867-1868 рр. у Коломиї вийшла друком нова збірка – «Поезії Юрія Городенчука-Федьковича» ( у трьох випусках).
1876 р. Федькович завершує поетичний цикл «Дикі думи», що є своєрідним підсумковим оглядом художніх ідей і мотивів його поезії (надрукований у журналі «Правда» та окремим відбитком). Початком того ж року датовано «Повісті Юрія Федьковича» - книжку, видану заходами М. Драгоманова в Києві й складену з оповідань, що доти публікувались у періодиці. Проте автор на той час уже втратив інтерес до прози, зосередившись на писанні драматичних творів.
1885 році Федькович стає редактором новоствореної газети «Буковина», де друкує кілька своїх творів. Наступного року місцева громадськість відзначила 25-річний ювілей літературної діяльності Федьковича, що стало певним заохоченням його до подальшої праці.
11 січня 1888 року. письменник помер

Гра: "Чи добре ти знаєш Україну"?

 Гра: "Чи добре ти знаєш Україну"?

Подорожуй віртуальною мапою, перетягуючи шпильки на відповідне місце на карті.


Інтерактивну мапу створено в рамках проєкту «Дітям про Україну» і розміщено на сайті закладу дошкільної освіти №100 «Гармонія» bit.ly/3bsbo6r та кафедри дошкільної освіти ЗОІППО bit.ly/3Sjrm3y.