- Андрій Малишко — Пісня про рушник (аудіокнига) https://www.youtube.com/watch?v=5rg7pqfJL-I
- "Чому, сказати, й сам не знаю" Андрій Малишко аудіовірш слухати https://www.youtube.com/watch?v=0_783J9X6jA
- Андрій Малишко — Стежина /Пісня/ https://www.youtube.com/watch?v=XS2YCGZ5pYc
- Андрій Малишко. Сторінки з життя (Біографія) https://www.youtube.com/watch?v=4DY9jOpVtAw
Андрій Малишко народився 14 листопада 1912 року в селищі Обухів Київської області. Щоб прогодувати одинадцятеро дітей, батько не лише займався шевцюванням, а й в особливо тяжкі роки ходив на заробітки в південні області України. Дитинство майбутнього поета було таким же, як у багатьох тисяч дітей у ті роки. З перекинутою за спину полотняною торбою з книжками хлопчик бігав до сільської школи - семирічки.
Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав своєрідний характер. Мати поета, чудово співала. Андрій Малишко в "Автобіографії"(1959р.) згадував, що її пісні врізалися в пам'ять на все життя.
Після закінчення семирічки Андрій Малишко вступив до Київської медичної школи, але незабаром, відчуваючи потяг до літератури, до писання віршів, переходить на літературний факультет Київського інституту народної освіти, який і закінчив у 1932 році. Деякий час він працював учителем мови та літератури в місті Овручі, потім у газеті "Радянське село". У 1934 році його призвано до армії.
Перші вірші А. Малишка з'явилися в газетах і журналах ще в 1930 році, а через кілька років вийшла невеличка збірка "Дружба" трьох молодих авторів, де було вміщено і твори А. Малишка. Ранні вірші Малишка (починаючи з 1936 року, поет друкував їх у збірках "Батьківщина", "Лірика", "Народження синів", "Березень", "Жайворонки" та інших) чарують і приваблюють простотою і безпосередністю світосприймання, світлим і щирим поглядом на життя. Проте поет жив і творив у добу сталінського режиму, а тому змушений був віддати значну данину своєму складному часові: багато його поезій були ідеологічно тендеційними, в них оспівувалося трудове життя країни ("Урожай", "Учитель"), недавнє революційне минуле ("Бронепоїзд", "Заспів про Боженка"), культурна спадщина ("Пам'ятник Тарасові", "Пушкін"). Це поезія була пройнята героїко - романтичним пафосом, що відповідав тодішній атмосфері в країні, яка будувала "суспільство сталінського казарменого соціалізму" і нівелювала особистість.
У період Другої світової війни Андрій Малишко - на фронті: головним чином працює кореспондентом військових газет. Одна за другою виходять збірки його віршів : "До бою вставайте!" (1941), "Понад пожари" (1942), "Україно моя" (1942), "Слово о полку" (1943), "Битва" (1943), "Полонянка" (1944). Багато віршів, статей, нарисів поет друкує в газетах і журналах.
Андрію Малишкові були притаманні рідкісне поетичне обдарування, палка уява і глибоко народне розуміння краси й добра. До образу матері Малишко звертається постійно. У довоєнній поезії для ліричного героя мати - духовний критерій життя, його "моральне сонце". Але особливо неповторним образ матері окреслюється у роки Другої світової війни. Митець піднявся до філософських узагальнень, змалювавши не тільки конкретні риси своєї матері, а й образ Ярославни, чиїм ім'ям він називав свою матір. Це образ самої України, що через віки просить своїх нащадків захистити Батьківщину від лютого ворога, фашистського варварства, промовляючи "Сини мої, де ви, сини". Ця поезія - один із шедеврів української лірики.
Андрій Малишко трепетно ставився і високо цінував пісню... Не дивно..., бо його серце билося у ритмі серця України. А його поезія "Пісня про рушник", стала надбанням усієї співочої України. Цю пісню ми, українці, називаємо народною! Чи не це є найвищим визнанням генія?!
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:
і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов...
Немає коментарів:
Дописати коментар