Кобзар

коротка довідка

КАРПА ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ: Мавка, фемінізм і 200 гривень

25 лютого виповнюється 153 роки від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) видатної української письменниці, поетеси, перекладача, поліглота (Леся Українка знала 10 мов), громадської діячки, фольклориста-етнографа. Відео де можна переглянути несподівані факти з біографії видатної письменниці, про які не розповідають у школі. 

 За своє життя Леся Українка зробила чимало благодійних вчинків. Зібрані на лікуванні в Єгипті гроші вона віддала на етнографічну експедицію, яка мала записати ще живі в народі й популяризовані кобзарами думи,внесла свою лепту і в побудову пам’ятника Іванові Котляревському.

Велика поетеса України і жінка з трагічною долею. «Обернуся в легенду» - ці її слова були пророчими. І вона мала право їх сказати, бо вогонь запалюється від вогню , і його жар не полишає одухотворенні серця…

Євген Гребінка

2 лютого 1812 року  народився Євген Павлович Гребінка – український байкар, письменник, перекладач, педагог, громадський діяч,

з творчістю якого пов’язаний новий етап у розвитку  національної культури. 

Євген Гребінка прожив лише 36 років, але залишив для нащадків велику літературну спадщину.

Всеволод Нестайко

 📆 30 січня 1930 року в Бердичеві народився відомий український дитячий письменник, прозаїк і драматург Всеволод Нестайко.

«Складно сформулювати, що саме робить твори Нестайка геніальними. Буває, що якийсь письменник все так чудово написав, а діти книжку не хочуть читати. Очевидно, великий письменник мимоволі розкидає в своїх текстах якісь притягальні магнітики, і діти просто назавжди «прилипають» до таких книжок. Щасливим володарем таких чарівних магнітиків в українській дитячій літературі був незабутній Всеволод Нестайко», — Іван Малкович.

📚 Одним із найпопулярніших творів автора є трилогія "Тореадори з Васюківки".

🤔 А хто такі тореадори?

👉 ТОРЕАДО́Р - головний учасник бою биків в Іспанії та в країнах Латинської Америки, який шпагою завдає бикові останнього, смертельного удару; матадор.

🇺🇦 Вражай вишуканою українською!

Роберт Бернс

 📚Літературне свято - радість шанувальника🎉.

25 січня День народження Роберта Бернса. 

Королів-Старий Василь(1879 - 1843)

4 лютого 1879 року народився В. К. Королів в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині (нині Чернігівська область). Його батько був священнослужителем при Троїцькій церкві у знаменитій Диканьці. Дядько також був священиком. І Василя віддали спочатку у Полтавську духовну бурсу, потім — у Полтавську семінарію. Але юнак бути священиком не захотів. Його завжди цікавило мистецтво, він захоплювався фольклором, досконало вивчив творчість Т. Шевченка, М. Гоголя. Згодом Василь вирішив послужити своєму народові практично.
У 1902 році

Руданський

🗓️6 січня 1834 році у селі Хомутинці на Вінниччині народився талановитий український поет-гуморист, автор знаменитих “Співомовок” Степан Васильович Руданський. 

Олесь Олександр(1878 - 1944)

5 грудня 1878 Народився в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім'ї. Дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли Сашкові було 11 років.
1893 Вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова.Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші.
1897 Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працює в херсонських степах.
1903 Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті , паралельно працює на Дарницькій скотобійні.
1905 Альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся.
1907 «З журбою радість обнялась»
1909 Вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!..»
1911 Третя збірка «Книжка третя».
1912 Подорож Гуцульщиною збагатила поета незабутніми враженнями.Познайомився та провів кілька днів у Карпатах з І. Франком (який справив на нього «надзвичайно файне враження»), з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським.
1913 Олександр Олесь побував в Італії, написав низку віршів («Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась», «В долині тихий сон летить»), які збагачують українську мариністичну лірику, тобто пов'язану із зображенням морських пейзажів. Поет радісно зустрів повалення самодержавства.
1915 Поема «На зелених горах»,«Юнацькі пісні» присвячені синові Олегові, що згодом стане відомим поетом під ім'ям Олег Ольжич
1917 Видає нову книжку поезій, в якій особливу увагу привертає цикл «З щоденника. Р. 1917», наснажений урочистими інтонаціями, що передають перші кроки у виборюванні національної самостійності.
1919 Після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опиняється за кордоном. Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції за кордон оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною.
Він також слідкує за літературними процесами в радянській Україні. На твори, писані Павлом Тичиною на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором «І ти продався їм, Тичино…».
1930 Збірка «Минуле України в піснях»
1935 Драма «Земля обітована».
1939 Тяжкими були останні роки Олександра Олеся. Гітлер розчленовує Чехо-Словаччину, яка прихистила поета. Угорські фашисти в крові затопили проголошену державність Карпатської України. У вересні спалахнула Друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — активного учасника руху Опору.
22 липня 1944 Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.

Григорій Квітка-Основ’яненко цікаві факти

Григо́рій Фе́дорович Кві́тка-Основ'я́ненко — український прозаїк, драматург, новинар, літературний критик і культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Вікіпедія
Народження: 29 листопада 1778 р., Основа
Смерть: 20 серпня 1843 р., Харків
Батьки: Марія Василівна Квітка, Квітка Федір Іванович
Дружина: Анна Квітка (в шлюбі 1821–1843)
Прізвисько: Грицько Основ'яненкоМісце поховання: Міське Кладовище №2
Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко цікаві факти з життя, дитинства, творчості (біографії) розкажуть багато нового про цього митця.

Справжнє ім’я – Григорій Квітка. Псевдонім письменник взяв від назви слободи Основа, де він народився.
Його вважають засновником прози в новій українській літературі та батьком жанру соціально-побутової комедії.
Народився він у заможній дворянській родині. Та довго соромився свого панського походження.
Квітка-Основ’яненко був розумним та здібним, хоча навчався він лише вдома та в школі при монастирі. Там найменше дбали про науку і стежили лише за щоденним відвідуванням церковних богослужінь.
Григорій був музично обдарованим – грав на флейті та фортепіано.
У дитинстві через хворобу осліп. Лікарі й знахарі нічим не могли допомогти, та у 6 років раптово зір повернувся.
Можливо, саме через таке зцілення він мріяв стати ченцем. І у 22 роки хлопець таки став послушником Курязького монастиря (селище Подвірки біля Харкова). Там Григорій мав пройти через 4 роки ревних молитов. Та не молитвою єдиною… послушник мав тяжко працювати. Його чекали важка праця у холоді та бруді, він мав доглядати за кіньми, хоча їх він боявся з дитинства.
Ченцем Григорій так і не став – згодом попросив звільнити його з монастиря… Він повернувся до світського життя, був активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Він був одним із засновників та директором Харківського професійного театру, Благодійного товариства.
Саме він був ініціатором створення Харківської губернської бібліотеки, для відкриття якої сам зібрав кошти.
Григорій Квітка створив Харківський інститут шляхетних панночок, на який пожертвував “майже весь свій статок”. Там навчалися 20 діти дворян губернії. За 5 років він домігся, щоб інститут утримувався за державні кошти. Квітку обрали членом інститутської ради, й він опікувався закладом, вирішуючи купу господарських питань.
У Харкові Квітка був одним із найвпливовіших людей. Він багато зробив для розвитку міста як культурного центру. Окрім благодійницької та просвітницької діяльності митець займався ще громадською та державною: обіймає посади судді, повітового предводителя дворянства, головує палатою карного суду.
Свій перший твір опублікував лише у 49 років.
Найвідоміші твори Квітки-Основ’яненка: “Конотопська відьма”, “Сватання на Гончарівці”, “Мертевецький Великдень”, “Сердешна Оксана”, “Маруся”, “Пан Халявський” чи “Козир-дівка”.
Квітка-Основ’яненко не виїздив із Харкова все своє життя.
Писав Квітка-Основ’яненко швидко, майже завжди без чернеток! Літературній роботі присвячував від 2 до 4 годин в день, а за листок з видавця просив по 150 рублів.
Григорій Квітка-Основ’яненко: особисте життя
Одружився він пізно. Лише у 43 роки він зважився на заручини. За свою обраницю він був старший на 22 роки.
Вперше вони зустрілися в Інституті шляхетних дівчат, де Ганна Григорівна Вульф була класною дамою. Це була розумна, освічена та душевна дівчина. Її направили у Харків з Петербургу, Анна була вихованкою в Санкт-Петербурзького інституту св. Катерини для шляхетних панночок. Дівчат у таких закладах виховували суворо: заборонялося розмовляти навіть тоді, коли вони йшли в їдальню чи клас, їх готували на гувернанток в знатні родини.
Переїзд до Харкова дівчина сприйняла болісно: її світом був Петербург, який вона дуже любила і в якому мріяла залишитися. Та на новому місці вона закохалася в на 20 років старшого члена інститутської ради Григорія Квітку, а за два роки стала його дружиною (у 1821 році).
Спочатку вона мріяла повернутися до столиці. Та Квітка не хотів покидати рідне місто, і Анна Григорівна призвичаїлася. Вона добре знала іноземні мови, глибоко цікавилася літературою, особливо творами французьких письменників.
Дружина обожнювала чоловіка, була його першим читачем і першим цензором. Разом вони прожили 23 роки у щасливому шлюбі, але дітей у них не було.
Квітка-Основ’яненко з дружиною завжди радо приймали гостей. У них часто бували: Євген Гребінка, Олександр Афанасьєв-Чужбинський, Михайло Щепкін, Петро Григор’єв, Петро Гулак-Артемовський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Олександр Корсун. Листувався митець з Тарасом Шевченком.
Письменник помер від запалення легень у 64 роки. Анна пережила чоловіка на дев’ять років.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/grigor-y-kv-tka-osnov-yanenko-ts-kav-fakti

Нечуй-Левицький Іван(1838 - 1918)

• Презентація https://naurok.com.ua/prezentaciya-ivan-nechuy-levickiy-10-klas-110908.html
• Цікаві факти з життя письменника презентація https://www.google.com/amp/www.myshared.ru/amp/1357319/
• слухати онлайн аудіокнигу "Іван Нечуй-Левицький — Запорожці" https://ukrainianaudiobooks.com/1270-ivan-nechuj-levickij-zaporozhci.html
• Постер https://images.app.goo.gl/tRRffAZbYNd15D9x6
• 
  

25 листопада 1838 Іван Левицький народився в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці.

Георгій Почепцов - учений, автор книг і для дітей

Георгій Георгійович Почепцов - письменник-фантаст, учений,заслужений журналіст України, доктор філологічних наук, професор, експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій. автор понад 20 книг для дітей і більше 40 в області іміджелогії та теорії комунікацій.

Читаючи його казки підросло не одно покоління. Його твори і по сьогодні користуються великою популярнісю.

Листопад

«Календар знаменних та пам’ятних дат»

2 -⧫ 140 років від дня народження Михайла Івановича Жука (1883–1964), українського художника, письменника, перекладача, педагога. Дату народження подано за Постановою Верховної Ради України № 1982-ІХ від 17.12.2021 р. «Про відзначення пам’ятних і ювілейних дат та ювілеїв у 2022–2023 роках», інтернет-ресурсами; за іншими даними народився 02.10.1882 р., 20.09.1883 р.

2 - ⧫80 рокiв вiд дня народження Богдана Михайловича Стельмаха (1943), українського драматурга, поета, перекладача

4 - ⧫65 років від дня народження Леоніда Григоровича Кононовича (1958), українського прозаїка, перекладача, майстра детективного жанру

07 -⧫110 років із дня народження Альбера Камю (1913–1960)- французькогописьменника, драматурга, філософа-екзистенціаліста.

09 - ⧫Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва;
День книги рекордів Гінесса.

10 - ⧫Всесвітній день молоді.

13 - ⧫Всесвітній день доброти.

16 - ⧫Міжнародний день толерантності.
День працівників радіо, телебачення та зв’язку України.

17 - ⧫Міжнародний день студента.

20 - ⧫Всесвітній день дитини. В 1959р. – Генеральна Асамблея ООН проголосила «Декларацію прав дитини». В 1989р. – Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Конвенцію про права дитини».

21- ⧫День Гідності та Свободи.

22 - ⧫120 рокiв вiд дня народження Олександра Максимовича Бойченка (1903–1950), українського письменника, громадського та політичного діяча.

25 - ⧫День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Всеукраїнська акція «Засвіти свічку».

26 - ⧫75 років від дня народження Галини Тимофіївни Тарасюк (1948), української поетеси, прозаїка

27 - ⧫160 років із дня народження Ольги Кобилянської (1863–1942) – української письменниці, громадської діячки.

Gárdonyi Géza

 Gárdonyi Géza , született Ziegler Géza (1863. augusztus 3. – 1922. október 30.) magyar író, költő , drámaíró, pedagógus, újságíró és a Magyar Tudományos Akadémia tiszteleti tagja.Bár számos művet írt, legnagyobb sikereit történelmi regényíróként érte el , különösen a Holdfogyatkozás és a Hunok rabszolgája című filmekkel.

Лариса Денисенко

 Сьогодні святкує свій ювілей Лариса Денисенко – сучасна українська письменниця, адвокат, радіоведуча та правозахисниця. Народилася 17 червня 1973 року в Києві, має литовсько-грецьке коріння. Навчалася у Київському національному університеті на юридичному факультеті, згодом – у Центрально-Європейському університеті, має адвокатську практику. Книги Лариси Денисенки широко відомі українському читачеві.

Мирний Панас(1849 - 1920)

13 травня 1849 Панас Якович Рудченко народився в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині.Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу.
1863 Чиновницька служба Рудченка почалася в Гадяцькому повітовому суді.
1864 Він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі.
1869 Збірка «Народные южнорусские сказки»
з 1871 Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне, ретельне виконання службових обов'язків і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника).
1870-1880 Письменник продовжує інтенсивно працювати, його твори, в зв'язку з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імперії, друкувались переважно за кордоном і в Наддніпрянській Україні, тому були майже невідомі широким колам читачів.
1874 В журналі «Правда» побачили світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П'яниця»
1875 В співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і подано до цензури, але в зв'язку з так званим Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з'являється в Женеві у 1880 році. Брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві; під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання.
1877 В Женеві з'являється повість «Лихі люди»
1883 — 1884 Публікуються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться»
1886 У Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив»
1900-1905 «До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців»
1914 Було заборонено вшанування пам'яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади.
1915 Поліція розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного.Через те, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та й для офіційних властей була таємницею. Та справа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виняткової скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові.
1919 Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.
28 січня 1920 Помер Панас Мирний. Поховано його в Полтаві.

Леся Українка

25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському народилася Лариса Косач, яка увійшла в історію під псевдонімом Леся Українка. Саме вона стала однією з центральних постатей української культури та піднесла її до європейського рівня.


Почерпнути ідеї для оформлення можна перейшовши за покликанням https://pin.it/2BzVfmu
Для всіх, хто хоче дізнатися про письменницю більше та почитати її тексти рекомендую скористатися проєктом Українського інституту книги — повним нецензурованим академічним зібраннм творів Лесі Українки в 14 томах, видане з нагоди 150-річного ювілею письменниці у 2021 році. Усі 14 томів завжди доступні для безкоштовного перегляду та завантаження на сайті: https://cutt.ly/C8yne5s

Інтерактивний плакат "Леся Українка"

Маланюк Євген(1897 - 1968)

1 лютого 1897 Народився в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою Херсонської губернії (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області). Батько Є. Маланюка Филимон Васильович працював учителем, а згодом повіреним у містечковому суді, захоплювався просвітницькою діяльністю, був режисером аматорських театральних постановок, співав у церковному хорі, друкувався в часописах, виступав ініціатором відкриття гімназії. Євгенова мати Гликерія Яківна була донькою військовика Стоянова, чорногорця з роду осадчих на землях Нової Сербії, заснованої ще за часів Катерини ІІ.
1906–1914 Навчався Є. Маланюк в Архангородській початковій школі.
1914-1916 Юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.
1917 Він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу
1920 Разом з Армією УНР Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин.
1922 Він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка»
1923 Він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.
1925 У Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос»
1926 У Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій»
1929 Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».
1930—1939 У Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата».
1945 Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу
1949 Переїхав до США.
1951 Збірка «Влада»
1953 поема «П'ята симфонія»

1954 «Поезії в одному томі»

1958 Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово».

1959 «Остання весна»

1964 «Серпень»

16 лютого 1968 Письменник помер у передмісті Нью-Йорка.

Джейн Остін

 📖Джейн Остін (1775-1817), одна із найвідоміших і найулюбленіших письменниць світової літератури.

Її твори актуальні, читані, їх і сьогодні люблять мільйони.

«Перша леді англійської літератури» є брендом, асоційованим з історією Англії і її традиціями. 

📕28 січня 1813 р. вийшов найпопулярніший нині роман Джейн Остін «Гордість і упередження» (Pride and Prejudice). 

"Улюблена дитина", - так називала цей роман сама Джейн Остін. Книга йшла до читача та тривалої гучної слави багато років.

⏳Перша версія роману створювалася у жовтні 1796 - серпні 1797 рр. На той час Джейн було 20 років. Твір отримав назву "Перші враження" ("First Impressions").

Видавцям рукопис не сподобався, роман не був опублікований, Джейн Остін відклала його і повернулася до роботи над ним аж через 16 років. На той час Остін напрацювала чималий письменницький досвід. Твір відродила рука авторки реалістичної прози, текст роману був ретельно перероблений.

📖У 1813 р. книга була нарешті видана, мала приголомшливий успіх і стала в Англії «книгою року» – люди рекомендували її один одному, нею зачитувалися; хтось, природно, критикував, але в цілому це був великий успіх. 

Думка Джейн Остін щодо цієї роботи відбилася у листі до своєї сестри Касандри, відразу після її до публікації: «У цілому, нині, ... я задоволена. Робота занадто легка, яскрава і іскриться; її потрібно ще трохи відтінити. Їй потрібно бути трохи більше затягнутою тут, довгою повчальною главою там, якщо було б можливо...". 

Початковий варіант роману не зберігся і ми позбавлені будь-якої можливості для порівняльного аналізу тексту.

Ім'я Джейн Остін ніколи не було докладено ні до якого з її виданих романів протягом її життя, і титульний аркуш «Гордості та упередження» виглядав так: «Від Автора «Почуття і Чутливість».

Назва улюбленого нині роману - "Гордість і упередження", запозичена письменницею з роману також англійської письменниці Фанні Берні (1752-1840). Це цитата з роману  «Сесілія» (1782). 

💰У твердій палітурці примірник першого видання коштував 18 шилінгів. Згодом Джейн Остін продала авторські права на видання книги за 110 фунтів.

🕛Як правило, повністю прочитати роман можна приблизно за 12 годин.

✍Здавалося б, роман "Гордість і упередження" - це розповість про звичайне життя дрібного англійського дворянства на початку XIX ст. Це так, але й не так. Роман розгортає перед читачем картини Англії. Читач здебільшого опиняється у вигаданних місцевостях, але й знайомиться з реальними - подорожує до Лондона, графств Хартфордшир та Дербішир, бачить їх величну природу та строгі замки. 

Зі сторінок книги постає начебто типовий англійський роман, де панує розмірений уклад життя, живуть витончені леді і бездоганно ввічливі джентльменами, неспішне життя проходить в родових садибах і прекрасних садах. Але це також не зовсім так. У центрі роману письменниці зіткнення менталітету різних верств суспільства. У романі багато персонажів, кожен з яких має свою власну історію та характер.

Тут є аристократія (Дарсі, Бінглі), духовенство (в особі містера Коллінза), офіцери (Вікхем та інші), розбагатіли міщани (Лукаси і Філіпси). Відмінності у вихованні, в світогляді цих людей, їх внутрішні прагнення, ставлення один до одного - все це сюжет роману, що містить багато поворотів та матеріал аналізу для письменниці. Саме через цих героїв авторка показує різні аспекти життя суспільства того часу, включаючи проблеми класової нерівності, взаємини між статями та проблеми родинних відносин. 

👩🤵Роман сторінка за сторінкою знайомить нас начебто з типовими героями твору, але поступово читач бачить абсолютно нестандартних для того часу персонажів.

Головна  героїня – разюче розумна, жива, глузлива, відверта, хоробра, любляча свою сім'ю дівчина, яка переймається за її благополуччя - міс Елізабет Беннет.

Головний герой - розумниц, теж люблячий свою сім'ю, наділеним великою відповідальністю за її благополуччя і добробут багатьох залежних від нього людей, дуже гордий і, здавалося б, неприступний містер Фіцвільям Дарсі.

У книзі є багато побічних персонажів, характери яких також розкриваються через відносини між собою і створюють картину суспільства Англії початку 19 ст. 

Книга переповнена роздумами про природу любові, довір’я, гордості і упередженості та справжніми емоціями. Глибокий психологізм, точний опис людських характерів, дивовижне почуття гумору, чудові дотепні діалоги, а головне – протистояння і взаємне тяжіння ціх героїв робить роман «Гордість і упередження» цікавим через століття. 

Чарівний містер Дарсі і дотепна Елізабет Беннет стали літературними архетипами та іменами прозивними.

🌐Сьогодні "Гордість і упередження" – найулюбленіший читачами роман Джейн Остін. Про нього говорили та писали, говорять і пишуть, будуть говорити і писати завжди, адже цей роман –  зразок справжнього літературного (і культурного) досягнення. На початок 21 ст. у світі продано понад 20 млн примірників роману. Твір посідає №9 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік; №2 у голосуванні The Big Read проведеного BBC 2003 р. у Великій Британії.

👩‍🎓Роман "Гордість і упередження" входить в англійську освітню програму і курс історії всесвітньої літератури, який проходять у всіх європейських країнах майбутні філологи.

📖Роман «Гордість і упередження» має сіквели, що належать видатним письменницям: «Незалежність міс Мері

Беннет» Колін Маккалоу (2008) і «Смерть приходить до Пемберлі» Філіс Дороті Джеймс (2011). 

Інтерпретацією роману Дж. Остін "Гордість і упередження" є роман англійської письменниці, журналістки та сценаристки Гелен Філдінґ «Щоденник Бріджит Джонс».

🎬Кінематографісти всього світу не втомлюються екранізувати "Гордість і упередження". Це один з найбільш екранізованих світовим кінематографом твір, що має 10 екранізацій: 1938, 1940, 1952, 1958, 1967, 1980, 1995, 2003, 2004, 2005.

Найвідоміші з них:

Стрічка 1940 р., в якій вперше містера Дарсі зіграв уславлений Л. Олів'є,

Стрічка 1995 р., в якій містер Дарсі - чарівний Колін Ферт,

Стрічка 2005 р., де містер Дарсі - М. Макфедьєн.

Чубиинський Павло Платонович.

 27 січня 1839р. народився Чубиинський Павло Платонович. 

Він є автором гімну України, а також — український етнолог,  фольклорист, поет, громадський діяч.

Є люди, яких Бог посилає на Землю, щоб

Степан Васильченко (1979-1932)

8 січня 1879. Народився Степан Васильченко в місті Ічні на Чернігівщині в бідній селянській родині. Змалку батракував. Але велика сім'я жила дружно, тут панував культ пісні, читали книги.
1886. Вступає до Ічнянської п'ятирічної школи. Стає кращим учнем, здобуває право залишитися при школі на два роки стипендіатом для підготовки у вчительську семінарію. Займається самоосвітою.
1895. Вступає до Коростишівської вчительської семінарії, де вчиться протягом трьох років. Продовжує займатися самоосвітою, проймається волелюбними ідеями, пише перші літературні твори.
1898. Іде вчителювати в с Потоки на Канівщині. Виявляє педагогічний талант і любов до дітей. Відкриває вечірні класи для дорослих. Вореться за навчання рідною мовою. Через це потрапляє до числа «неблагонадійних».
1900. Пцше поему про долю селян-переселенців «Розбита бандура». Веде щоденник.
1902—1903. Переводять до Богуславської школи на Київщині, але через незгоди з місцевим начальством не працює й року. Бере участь у підпільному гуртку, виявляє пропагандистські здібності: цікавиться фольклором, захоплюється . творчістю Шевченка та Марка Вовчка, світовою класикою.
1904. Вступає до Глухівського вчительського інституту. Включається в політичну боротьбу напередодні першої російської революції, організовує страйк.
1905. Вітає революцію. Провчившись в інституті півтора року, залишає навчання, тому що цей заклад не задовольняє його, не сприяє літературній праці. Працює в школі на Полтавщині, потім переїжджає на Донбас, «до живого й шумного шахтарського життя».
1906. Безпідставно був арештований разом із двома іншими вчителями. Півтора року проводить у Бахмутській тюрмі.
1907. Пише новели «Спасенник» та «Пацанок» на основі тюремних вражень.
1908. Виходить на волю. Хворий на тиф, виснажений письменник повертається в Ічню до старенької матері. Вчителювати Степану Васильченку було категорично заборонено, і він цілком віддається літературі, а на прожиття заробляє приватними уроками.
1910. Працює журналістом у Києві (в ліберально-буржуазній газеті «Рада»). Пише оповідання «Роман», «Циганка», новелу « На чужину ».
1911. Вийшла збірка «Ескізи», куди увійшли оповідання «Мужицька арифметика» та «Роман» і «У панів».
1912. Створює новели «Дощ», «Дома».
1914. Мобілізація на фронт. Перебуває на передових позиціях, командує саперною ротою. Пише п'єсу «Не співайте, півні, не вменшайте ночі», оповідання «Отруйна квітка», «На золотому лоні», «Під святий гомін», «Русин», «Чорні маки», «Окопний щоденник», де показує жахи імперіалістичної бойні. Ці твори входять у збірку «Оповідання».
1917. Хворого С. Васильченка відправляють у Святошинський санаторій, потім демобілізують.
1920 (за іншими даними — 1922). Подорожує з хоровою капелою «Думка» по Лівобережній Україні, спостерігає за життям.
1921. Повертається до педагогічної діяльності, працює у Києві завідуючим дитячим будинком.
1921—1928 (за іншими відомостями —1922—1926). Учитель української мови і літератури Київської школи № 61 імені І. Франка. Керує драмгуртком, очолює шкільну літературну студію. Водночас займається літературною діяльністю.
1923. Написана новела «Мати» (пізніше дає твору іншу назву—«Чайка»).
1924. Створені повість «Талант», оповідання «З самого початку », « Записки вчителя ».
1925—1928. Пише оповідання «Авіаційний гурток», «Червоний вечір», «Олив'янийперстень», новелу «Лісовановела», «Літературно-критичні записи».
1929. Вийшла з друку повість «В бур'янах».
1березня 1929. У Києві широко відзначено п'ятидесятиліття новеліста. Але загострюється хвороба, письменник змушений покинути роботу.
2 серпня 1932. Степан Васильченко помирає. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Січень 1979. За рішенням ЮНЕСКО 100-річний ювілей Степана Васильченка відзначала вся прогресивна громадськість світу.