Цікаво про Франка

Іван Франко – це супергерой з розумовими надздібностями і феноменальною пам’яттю з королівства Галичини і Володимирії (сучасна Львівщина і Франківщина).
Мікс геніальності і фантастичної працездатності.
Перший український професійний письменник, який заробляв літературною діяльністю дуже немалі гроші, а почав з того, що ще в дитинстві сам в себе інвестував – в свою освіту і розум.
Спочатку звичайна початкова школа, потім школа з німецькою мовою викладання, далі гімназія з польськомовним викладанням.
В 9 років помер батько.
Малий вчився так, щоб знань вистачило підробляти репетиторством, а на зароблені гроші купував книжки, читав, вчився, заробляв і т.д.
Зрештою ще юнаком зібрав фантастичну бібліотеку українських і європейських авторів, став ходячою енциклопедією і фінансово незалежним красунчиком.
Друзі-гімназисти розказували, що Франко після годинної лекції вчителя міг дослівно її переказати.
Знав напам’ять всього товстелезного Кобзаря, домашку з польської робив у віршах, почав писати свої вірші, прозу і історичні драми, перекладав Гомера і Софокла.
В 15 перекладав Гомера і Софокла! В 15! Гомера і Софокла!
Без Гугл-перекладача!
(Шо ви робили в 15? - Я, наприклад, щовечора оплакувала Цоя під під’їздом, і мені тоді точно було не до Софокла).
Дівчатам Іван подобався.
Підлітком, коли за гроші «підтягував» сина священника, закохався в його доньку. Ольга Рошкевич. Роман був взаємний і тривав досить довго.
Франко запропонував Ользі вийти за нього, але коли батько нарешті дав згоду, Івана як назло посадили в тюрму «за участь у таємній організації» і батько передумав.
Далі були ще жінки, університети і арешти за громадську і політичну діяльність. Інтелектуальний рок-н-ролльщик. Ще два сильних кохання. Три універи: Львівський, Чернівецький, Віденський. У Віденському захистився на доктора філософії. Ще два арешти.
Франко знав 14 (ЧОТИРНАДЦЯТЬ!!!) мов на рівні перекладача.
Переклав Гомера, Платона, Шекспіра, Діккенса, Золя, Гюго, Флобера, Гете, Твена, Сервантеса, Алігієрі і ще довгий вражаючий список авторів світової класики і античної літератури.
Письменник, поет, драматург, перекладач, критик, політик, історик, мистецтвознавець, економіст, доктор філософії, ГЕНІЙ!
Ще й до всього мав ідеальний слух і прекрасний голос – Микола Лисенко писав музику з його співу.
Друге кохання – Юзефа Дзвонковська. Взаємне і трагічне. Юзефа відмовила у шлюбі, бо мала смертельний на той час діагноз – туберкульоз.
Третє – Целіна Журовська - «женщина чи звір». Цинічна і холодна. Франко присвятив їй вірші у збірці «Зів’яле листя», але вона їх навіть не читала. Правда згодом їй зачитали вірші-присвяти, і Целіна зауважила, що найбільше в тих віршах їй запам‘ятався опис квартири, бо він нагадував їй квартиру, яку вона мала на вулиці Вронських у Львові.
Одружився з Ольгою Хоружинською. Ольга народила трьох синів і доньку. Франко для сім’ї побудував великий будинок у Львові. Родина Франків щоліта виїжджала на відпочинок на Гуцульщину у компанії Лесі Українки, Михайла Грушевького, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського – норм компанія!)
Прожив 60 років. Поліартрит спочатку паралізував руки.
Залишив по собі 100 томів власних творів українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами.
Номінант на Нобелівську премію. Займав 4-те місце серед номінантів, але помер в рік проголошення лауреата (Ромена Ролана, до речі), тому був виключений зі списку.
Перед смертю покликав священника на сповідь, але вигнав його до біса «за нетактовність», так і не сповідавшись.
Все.
Про твори жодного слова.
Їх треба читати.
Хоча б для того, щоб не ржати зі слова «побіда» під час перегляду «голлівудського» кіно «Захар Беркут».

Допис позичено від 
Mariya Horbach https://www.facebook.com/marsja.gorbach

КАРПА ПРО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ: Мавка, фемінізм і 200 гривень

25 лютого виповнюється 153 роки від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) видатної української письменниці, поетеси, перекладача, поліглота (Леся Українка знала 10 мов), громадської діячки, фольклориста-етнографа. Відео де можна переглянути несподівані факти з біографії видатної письменниці, про які не розповідають у школі. 

 За своє життя Леся Українка зробила чимало благодійних вчинків. Зібрані на лікуванні в Єгипті гроші вона віддала на етнографічну експедицію, яка мала записати ще живі в народі й популяризовані кобзарами думи,внесла свою лепту і в побудову пам’ятника Іванові Котляревському.

Велика поетеса України і жінка з трагічною долею. «Обернуся в легенду» - ці її слова були пророчими. І вона мала право їх сказати, бо вогонь запалюється від вогню , і його жар не полишає одухотворенні серця…

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ - 

Євген Гребінка

2 лютого 1812 року  народився Євген Павлович Гребінка – український байкар, письменник, перекладач, педагог, громадський діяч,

з творчістю якого пов’язаний новий етап у розвитку  національної культури. 

Євген Гребінка прожив лише 36 років, але залишив для нащадків велику літературну спадщину.

Краяни, ювіляри місяця

• 1 – лютого народився Андраш Бенедек, закарпатський угорський поет, письменник, літературознавець в м. Мукачево (1947–2009)
• 5 – лютого народився Ендре Надь, угорський письменник, засновник угорського літературного кабаре в м. Севлюш (нині м. Виноградів) (1877–1938)
• 5 – лютого народився Лайош Палоці Горват, письменник, журналіст, художник, перекладач, етнограф в м. Берегово (1899–1974)
• 10 – лютого народився Лойош Паулковіч, угорський письменник, лікарь, вчитель, співробітник газети “Máramaros” в м. Хуст (1832–1885)
• 11 лютого 1908 р. в с. Великі Ком’яти Виноградівського р-ну на Закарпатті народився Попович Михайло Дмитрович . Поет, публіцист, громадський діяч. Вчився в народній школі, а згодом закінчив Мукачівську гімназію (1927р.) та юридичний факультет в Празі (1931р.). Працював у судах Берегова, Ужгорода, Севлюша (тепер Виноградово), Хуста, служив у Чехословацькій армії. У 1942-1944рр. був мобілізований в угорську армію і працював у Хусті в мобілізаційному пункті. Включився в антифашистську боротьбу, налагодив зв’язки з радянською розвідувальною групою «Закарпатці», яку очолював Ференц Патакі, збирав для неї важливі дані військового характеру. 20 березня 1944 р. був заарештований і кинутий у тюрму Марамош-Сігету (тепер Румунія), а у квітні засуджений до смертної кари через повішення. Потім смертну кару замінили довічною каторгою. 1 листопада цього ж року його відправили в німецький концтабір Дахау, потім у Нацвейлер, Шимберг, де був свідком загибелі Д.Вакарова. Вижив і повернувся у рідний край. Після війни працював начальником канцелярії у Народній Раді, секретарем облвиконкому. З 1953 р. і до самої смерті очолив філію видавництва «Радянська школа» в м. Ужгород. Був нагороджений орденом «Знак пошани» та медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». у післявоєнні роки зазнав підозр, недовір’я, приниження людської гідності. Ще навчаючись у Мукачівській гімназії, почав складати вірші. Писав російською мовою У 1928 р. вони вийшли окремою книжечкою «Первые стихи» у видавництві товариства карпатських студентів у Празі «Возрождение». Потім культурно-освітнє товариство ім. О.Духновича в Ужгороді видало книжечку М.Поповича «Хата» (1937). Через рік у тій же Ужгородській друкарні «Школьная помощ» побачила світ його балада «Добрянскій» (1938р). У 1933-1936 рр. в альманахах Товариства карпаторуських студентів Празі «Воздрожение» опубліковано кілька творів поета, спрямованих на захист політичних трудящих. Друкувався також у «Литературном альманахе» (1943). Добірку його віршів уміщено в антології «Поети Закарпаття» (1965р.). У 1945 р. газети «Закарпатська Україна» та «Закарпатська правда» подали спогади М.Поповича про участь у підпіллі та перебування у фашистських концтаборах. Інший його спогад про Д.Вакарова «Крізь пекельні муки» опублікований у збірнику «Я навіки прийшов у життя» (1975). Автор передмови до збірки Д.Вакарова «Избранные стихи» (1955р).Лише у 1959 р. в Ужгороді вийшла посмертна збірка поетичних та прозових творів М.Д.Поповича «Думы о Верховине» , яка стала бібліографічною рідкістю . Помер 18 травня 1956р.
• 18 – лютого народився Єне Бенде, угорський письменник, журналіст. У 1913–1918 рр. працював юристом; працівником газет “Magyar Szó”, “Pesti Hírlap”, “Egyetértés”. Народився в м. Хуст (1882–1944)
• 20 – лютого народився Дюло Горват, поет, угорський філолог. Народився у с.Четфалва Берегівського р-ну (1948)
• 21 лютого 1955 року в с. Онок на Виноградівщині народився Потокі Юрій. Батьки – селяни. Після закінчення Оноцької восьмирічки навчався у Виноградівському медучилищі. Після служби в армії в 1976 році працює фельдшером районної швидкої допомоги у Виноградові. Заочно вчиться на філологічному факультеті УжДУ. Закінчивши навчання в університеті, працює вчителем у Широцькій неповній середній школі. Одружений має двох дітей. Писати почав зі школи. Окрім віршів. Має й повість, фантастичні оповідання, гуморески. Деякі з творів Ю.Потокі друкувала районна газета «Новини Виноградівщини». Друкувався в районних та обласних газетах, у збірнику «Літературна Виноградівщина». Чітка громадська позиція, критика негативних явищ у житті та суспільстві, ніжні почуття кохання визначають зміст поетичного доробку Юрія Потокі. Окрім віршів пише прозові твори фантастичного спрямування. В 2001 році вийшла збірка поезій «В пошуках синьокрилих мрій».
• 21 – лютого народився Дюло Шайтош, журналіст, співробітник газети “Кárpáti Híradó” та літературний редактор газети “Кárpáti Igaz Szó” (1945–1953), лектор угорського відділу Національної Спілки письменників України. Народився в м. Мако (Угорщина) (1896–1967)
• 23 – лютого народилася Юдіта Бундовіч, закарпатська угорська письменниця. Народилася в с. Оросієво Берегівського р-ну (1964)
• 24 – лютого народився Ференц Ракоці І, князя Трансільванії. Тривалий час жив і діяв в м. Мукачеві. Народився в м. Дюлафегерварі (1645–1676)
• 25 – лютого народився Ласло Дьерке, закарпатський угорський письменник, журналіст. Народився у с. Нове Село Берегівського р-ну (1947)
• 26 – лютого народився Іван Михайлович Вашкеба, заслужений журналіст України, почесний громадянин Будапешта. 16 років працював на дипломатичній роботі в посольстві СРСР в Угорській Республіці – першим секретарем та радником посольства. Народився в м. Виноградів (1941)
• 27 – лютого народився Йожеф Желіцкі, закарпатський угорський поет, педагог. Народився в с. Геївці Ужгородського р-ну (1949)

Всеволод Нестайко

 📆 30 січня 1930 року в Бердичеві народився відомий український дитячий письменник, прозаїк і драматург Всеволод Нестайко.

«Складно сформулювати, що саме робить твори Нестайка геніальними. Буває, що якийсь письменник все так чудово написав, а діти книжку не хочуть читати. Очевидно, великий письменник мимоволі розкидає в своїх текстах якісь притягальні магнітики, і діти просто назавжди «прилипають» до таких книжок. Щасливим володарем таких чарівних магнітиків в українській дитячій літературі був незабутній Всеволод Нестайко», — Іван Малкович.

📚 Одним із найпопулярніших творів автора є трилогія "Тореадори з Васюківки".

🤔 А хто такі тореадори?

👉 ТОРЕАДО́Р - головний учасник бою биків в Іспанії та в країнах Латинської Америки, який шпагою завдає бикові останнього, смертельного удару; матадор.

🇺🇦 Вражай вишуканою українською!

Роберт Бернс

 📚Літературне свято - радість шанувальника🎉.

25 січня День народження Роберта Бернса. 

Королів-Старий Василь(1879 - 1843)

4 лютого 1879 року народився В. К. Королів в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині (нині Чернігівська область). Його батько був священнослужителем при Троїцькій церкві у знаменитій Диканьці. Дядько також був священиком. І Василя віддали спочатку у Полтавську духовну бурсу, потім — у Полтавську семінарію. Але юнак бути священиком не захотів. Його завжди цікавило мистецтво, він захоплювався фольклором, досконало вивчив творчість Т. Шевченка, М. Гоголя. Згодом Василь вирішив послужити своєму народові практично.
У 1902 році

Симоненко

8 січня народився видатний український поет Василь Симоненко видатний український поет-"шістдесятник", палкий патріот та борець за правду. Він передчасно пішов з життя - йому було лиш 28 років, але залишив по собі чималий творчий спадок. Деякі з його поезій стали пророчими.

Руданський

🗓️6 січня 1834 році у селі Хомутинці на Вінниччині народився талановитий український поет-гуморист, автор знаменитих “Співомовок” Степан Васильович Руданський. 

Григорій Квітка-Основ’яненко цікаві факти

Григо́рій Фе́дорович Кві́тка-Основ'я́ненко — український прозаїк, драматург, новинар, літературний критик і культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Вікіпедія
Народження: 29 листопада 1778 р., Основа
Смерть: 20 серпня 1843 р., Харків
Батьки: Марія Василівна Квітка, Квітка Федір Іванович
Дружина: Анна Квітка (в шлюбі 1821–1843)
Прізвисько: Грицько Основ'яненкоМісце поховання: Міське Кладовище №2
Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко цікаві факти з життя, дитинства, творчості (біографії) розкажуть багато нового про цього митця.

Справжнє ім’я – Григорій Квітка. Псевдонім письменник взяв від назви слободи Основа, де він народився.
Його вважають засновником прози в новій українській літературі та батьком жанру соціально-побутової комедії.
Народився він у заможній дворянській родині. Та довго соромився свого панського походження.
Квітка-Основ’яненко був розумним та здібним, хоча навчався він лише вдома та в школі при монастирі. Там найменше дбали про науку і стежили лише за щоденним відвідуванням церковних богослужінь.
Григорій був музично обдарованим – грав на флейті та фортепіано.
У дитинстві через хворобу осліп. Лікарі й знахарі нічим не могли допомогти, та у 6 років раптово зір повернувся.
Можливо, саме через таке зцілення він мріяв стати ченцем. І у 22 роки хлопець таки став послушником Курязького монастиря (селище Подвірки біля Харкова). Там Григорій мав пройти через 4 роки ревних молитов. Та не молитвою єдиною… послушник мав тяжко працювати. Його чекали важка праця у холоді та бруді, він мав доглядати за кіньми, хоча їх він боявся з дитинства.
Ченцем Григорій так і не став – згодом попросив звільнити його з монастиря… Він повернувся до світського життя, був активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Він був одним із засновників та директором Харківського професійного театру, Благодійного товариства.
Саме він був ініціатором створення Харківської губернської бібліотеки, для відкриття якої сам зібрав кошти.
Григорій Квітка створив Харківський інститут шляхетних панночок, на який пожертвував “майже весь свій статок”. Там навчалися 20 діти дворян губернії. За 5 років він домігся, щоб інститут утримувався за державні кошти. Квітку обрали членом інститутської ради, й він опікувався закладом, вирішуючи купу господарських питань.
У Харкові Квітка був одним із найвпливовіших людей. Він багато зробив для розвитку міста як культурного центру. Окрім благодійницької та просвітницької діяльності митець займався ще громадською та державною: обіймає посади судді, повітового предводителя дворянства, головує палатою карного суду.
Свій перший твір опублікував лише у 49 років.
Найвідоміші твори Квітки-Основ’яненка: “Конотопська відьма”, “Сватання на Гончарівці”, “Мертевецький Великдень”, “Сердешна Оксана”, “Маруся”, “Пан Халявський” чи “Козир-дівка”.
Квітка-Основ’яненко не виїздив із Харкова все своє життя.
Писав Квітка-Основ’яненко швидко, майже завжди без чернеток! Літературній роботі присвячував від 2 до 4 годин в день, а за листок з видавця просив по 150 рублів.
Григорій Квітка-Основ’яненко: особисте життя
Одружився він пізно. Лише у 43 роки він зважився на заручини. За свою обраницю він був старший на 22 роки.
Вперше вони зустрілися в Інституті шляхетних дівчат, де Ганна Григорівна Вульф була класною дамою. Це була розумна, освічена та душевна дівчина. Її направили у Харків з Петербургу, Анна була вихованкою в Санкт-Петербурзького інституту св. Катерини для шляхетних панночок. Дівчат у таких закладах виховували суворо: заборонялося розмовляти навіть тоді, коли вони йшли в їдальню чи клас, їх готували на гувернанток в знатні родини.
Переїзд до Харкова дівчина сприйняла болісно: її світом був Петербург, який вона дуже любила і в якому мріяла залишитися. Та на новому місці вона закохалася в на 20 років старшого члена інститутської ради Григорія Квітку, а за два роки стала його дружиною (у 1821 році).
Спочатку вона мріяла повернутися до столиці. Та Квітка не хотів покидати рідне місто, і Анна Григорівна призвичаїлася. Вона добре знала іноземні мови, глибоко цікавилася літературою, особливо творами французьких письменників.
Дружина обожнювала чоловіка, була його першим читачем і першим цензором. Разом вони прожили 23 роки у щасливому шлюбі, але дітей у них не було.
Квітка-Основ’яненко з дружиною завжди радо приймали гостей. У них часто бували: Євген Гребінка, Олександр Афанасьєв-Чужбинський, Михайло Щепкін, Петро Григор’єв, Петро Гулак-Артемовський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Олександр Корсун. Листувався митець з Тарасом Шевченком.
Письменник помер від запалення легень у 64 роки. Анна пережила чоловіка на дев’ять років.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/grigor-y-kv-tka-osnov-yanenko-ts-kav-fakti

10 українських фільмів, знятих за мотивами творів української літератури

Зачарована Десна

“Зачарована Десна” — художній фільм, кіноповість за однойменним твором Олександра Довженка. Знятий в 1964 році режисером Юлією Солнцевою.

Фільм складається з двох частин: у першій оповідається про дитячі роки кінорежисера Олександра Довженка; у другій наведені спогади та міркування немолодого полковника, який в ході німецько-радянської війни звільняє рідне село.

Кайдашева сім’я

“Кайдашева сім’я” — український фільм Володимира Городька 1993 року, знятий кінооб’єднанням “Консорціум Козак”, екранізація однойменної повісті Івана Нечуя-Левицького.

Лісова пісня

“Лісова пісня” — художній кінофільм режисера Віктора Івченка, створений на кіностудії ім. Олександра Довженка 1961 року. Екранізація однойменної драми-феєрії української письменниці Лесі Українки.

Тіні забутих предків

“Тіні забутих предків” — український художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії “Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка”, екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.

Зйомки фільму здійснювалися у справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість.

https://youtu.be/6Fsn5PUytfE?si=sh6ZIXQeKxGBvS-M

Тигролови

“Тигролови” — український художній фільм режисера Ростислава Синька відзнятий у 1994 році на кіностудії “Укртелефільм”.

За однойменним романом Івана Багряного.

Мина Мазайло

У 1991 на Кіностудії “Укртелефільм” створено фільм-комедію за п’єсою Миколи Куліша. Режисер: Сергій Проскурня.

Наталка Полтавка

“Наталка Полтавка” — український художній фільм режисера Івана Кавалерідзе, відзнятий 1936 року на кіностудії “Українфільм”. Стрічку оновлено у 1969 році на кіностудії ім. О. Довженка.

Чорна рада

Чорна рада — український художній історичний фільм за романом українського письменника Пантелеймона Куліша, знятий у 2000 році. На екрани вперше вийшов навесні 2001 року. Фільм складався з 9-ти серій, його загальна тривалість становила 485 хв.

Пізніше стрічку переформатували: 70% з невідомих причин було вирізано, тривалість сучасної версії (яка датується 2002 роком) становить лише 144 хв.

Згодом виникла ще третя трансформація фільму (вірніше, його скороченої версії), а саме: він був розбитий на 4 серії та перекладений російською мовою. В українському кінопрокаті була збережена назва “Чорна рада”, для російського – переіменовано на “Запорізьку Січ” і датовано 2009 роком. Останні 2 версії фільму існують паралельно.

Мартин Боруля

“Мартин Боруля” — фільм-спектакль Київського державного українського драматичного театру ім. І. Франка за п’єсою Івана Тобілевича, знятий у 1953 році на Київській кіностудії художніх фільмів.

Режисер спектаклю — Гнат Юра, режисер фільму — Олексій Швачко.

Україна в огні

“Україна в огні” — кіноповість Олександра Довженка, присвячена подіям 2-ї світової війни, долі сільської родини та простих селян.

Джерело: uamodna.com

Україномовний контент на YouTube для підлітків та дорослих

До всеукраїнського Дня писемності та мови знайшла цікаву та корисну  добірку каналів на платформі YouTube із україномовним контентом, який буде цікавим для дорослих та учнів старшої школи, стане корисним при підготовці до іспитів у їх навчанні.
Переконана, що добірка принесе задоволення для усіх, хто нею скористається!)

Георгій Почепцов - учений, автор книг і для дітей

Георгій Георгійович Почепцов - письменник-фантаст, учений,заслужений журналіст України, доктор філологічних наук, професор, експерт з інформаційної політики та комунікаційних технологій. автор понад 20 книг для дітей і більше 40 в області іміджелогії та теорії комунікацій.

Читаючи його казки підросло не одно покоління. Його твори і по сьогодні користуються великою популярнісю.

10 листопада день пам'яті Івана Котляревського

 ДЯКУЮ ДІДУ ЗА ЕНЕЇДУ !!!

ДЯКУЮ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ !!!

  «Любов к отчизні де героїть,

  Там сила вража не устоїть,

  Там грудь сильнійша од гармат,

  Там жизнь - алтин, а смерть - копійка,

  Там лицар - всякий парубійка,

  Козак там чортові не брат».

10 листопада день пам'яті Івана Котляревського - видатного українського письменника, поета, драматурга, засновника нової української літератури, громадського діяча.

Народився Іван Котляревський 9 вересня 1769 року у Полтаві в сім'ї козацько-старшинського роду, яка належала до еліти Гетьманщіни;з 1780 по 1789 рік навчався у духовній семінарії Полтави, де освоїв кілька іноземних мов. Від продовження навчання у Санкт-Петербурзі відмовився, поступив після закінчення семінарії на службу канцеляристом;з 1793 по 1796 рік працював вчителем у сім'ях сільських поміщиків;у 1796—1808 роках проходив військову службу, брав участь у боях під Ізмаїлом і Бендерами у рамках російсько-турецької війни;з 1810 року був покровителем в Полтавському будинку для дітей бідних дворян;у 1812 році займався формуванням 5 Українського козачого полку для участі підрозділу у війні проти Наполеона I Бонапарта. Письменникові було обіцяно, що після завершення війни полк буде збережено як постійне козацьке війською. Але задумка Котляревського так і не вдалася, обіцянки царський уряд не виконав;у 1816—1821 роках обіймав посаду директора у Полтавському театрі, поповнив репертуар власними драматичними творами;з 1827 по 1835 рік працював покровителем богоугодних закладів у Полтаві;помер 10 листопада 1838 року у власному будинку і улюбленому місті.

Основоположник української літератури, судячи з розповідей сучасників, що дійшли крізь століття, був людиною цікавою в спілкуванні, з блискучим почуттям гумору. Люди, які знали Котляревського, казали, що він міг розповідати про звичайні речі дуже смішно, але сам при цьому навіть не посміхався.

Стиль життя поета досить часто порівнюють з долею Григорія Сковороди. Обидва знакових для України письменника всіма можливими способами намагалися уникнути контакту з владою. Однак, якщо Сковороду часто називають першим українським мандрівним філософом, то Котляревський все своє життя прожив у рідній Полтаві.

Котляревський, який створив у своїй «Наталці-Полтавці» образ ідеальної, люблячої українки, так і не одружився. Літературознавці приводять 2 можливі версії того, що перспективний у всіх відношеннях наречений так і не став чиїмось чоловіком. Одні припускають, що нещасна любов могла мати місце ще за часів навчання в духовній семінарії.

Згідно з іншою версією, серце письменника забрала особа, котру звали Марією Семенівною. Вона виховувала 7 дітей поміщика тоді, коли Котляревський працював учителем у сім'ях багатих землевласників. Є дані, що рука коханої жінки поета була обіцяна іншому чоловікові, і відразу ж після весілля дами серця письменник пішов у військо, де провів 14 років.

Свого часу Котляревський був членом Полтавської масонської ложі «Любов до істини», користувався авторитетом в місті. За допомогою власних зв'язків письменник сприяв викупу з рабства Михайла Семеновича Щепкіна, який не тільки є засновником російської акторської школи, але й кращим виконавцем головної ролі у п'єсі «Москаль-чарівник».

«Енеїду» з автографом Котляревського дбайливо зберігав імператор Олександр I. Примірник твору також був у особистій бібліотеці Наполеона I Бонапарта в його житлі після вигнання на острів Святої Єлени.

Відзначився письменник і під час своєї роботи покровителем богоугодних закладів. У середовищі опікунів досить поширеним явищем була корупція, якій в діяльності Котляревського, кришталево чесної людини, не спостерігалося. У результаті за 1 рік роботи він зумів заощадити 2400 червонців.

Перед смертю Котляревський роздав власне майно близьким і друзям, звільнив невільників. Пам'ятник на могилі поета поставив його друг Павло Стеблін-Каменський. На надгробній плиті викарбувані слова, написані Тарасом Шевченком:

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди

Поки сонце з неба сяє, 

Тебе не забудуть .

У 1952 році Літературно-меморіальний музей імені Котляревського відкритий у Полтаві;у 1969 році на Івановій горі у Полтаві відкрито музей-садибу в будинку, де народився і жив письменник;ім'я Котляревського увічнено в назвах вулиць різних міст України, в Полтаві та Києві ім'я поета носять парки. Безліч навчальних закладів, бібліотек і навіть кінотеатрів названо на честь видатного літератора.

8 жовтня 1998 року Національний банк України випустив пам'ятну золоту монету номіналом 100 гривень у рамках серії «Духовні скарби України» на честь 200-річчя першого видання «Енеїди»;у вересні 2009 року в серії «Видатні особистості України» випущена срібна монета номіналом у 5 гривень, присвячена Івану Котляревському;пам'ятник на могилі Котляревського авторства скульптора Леоніда Позена. Цей майстер також є автором першого в світі пам'ятника письменнику, встановленого у Полтаві;пам'ятник поетові встановлено біля Українського католицького університету святого Климента в Римі;на території музею-садиби у 1971 році встановлено гіпсобетонне погруддя роботи скульптора Галини Кальченко. Ця жінка створила також пам'ятник-погруддя у Києві, встановлений у 1973 році;у 2004 році встановлено барельєф Котляревському і «Енеїді» в пам'ятнику літописцям Русі-України в місті Чернівці;у 2010 році пам'ятник письменнику встановлено на території військово-історичного комплексу «Бендерська фортеця» у місті Бендери (Придністров'я);у 1969 і 1994 роках випускалися поштові марки, присвячені Котляревському;з 2007 року в Полтаві вручається обласна премія імені Котляревського;з 1990 року щорічно присуджується премія імені Котляревського за досягнення в галузі драматургії і театрального мистецтва. Лауреати обираються представниками Міністерства культури, Спілки письменників України та Спілки театральних діячів України.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0kh9Q6tVZnctBGjTeqTLucPuWGKu5XZdQsdbeVyQz4eiKPSTY6Tr7ajLDMjv68RSbl&id=100064373775656

Gárdonyi Géza

 Gárdonyi Géza , született Ziegler Géza (1863. augusztus 3. – 1922. október 30.) magyar író, költő , drámaíró, pedagógus, újságíró és a Magyar Tudományos Akadémia tiszteleti tagja.Bár számos művet írt, legnagyobb sikereit történelmi regényíróként érte el , különösen a Holdfogyatkozás és a Hunok rabszolgája című filmekkel.

Лариса Денисенко

 Сьогодні святкує свій ювілей Лариса Денисенко – сучасна українська письменниця, адвокат, радіоведуча та правозахисниця. Народилася 17 червня 1973 року в Києві, має литовсько-грецьке коріння. Навчалася у Київському національному університеті на юридичному факультеті, згодом – у Центрально-Європейському університеті, має адвокатську практику. Книги Лариси Денисенки широко відомі українському читачеві.

Василь Стефаник

14 травня в Україні й світі вшановують річницю від дня народження українського письменника Василя Стефаника. 

• Василь Стефаник. «Камінний хрест». Українська література 10 клас https://www.youtube.com/watch?v=w2m6te-iHuk 
• Камінний хрест (Аудіокнига) https://www.youtube.com/watch?v=C7O-5aNMdrA
• Новина Аудіокнига повністю https://www.ukrlib.com.ua/audio/book.php?bookid=755
• Гра-вікторина https://pnu.edu.ua/wp-content/uploads/2021/04/%D0%93%D1%80%D0%B0-%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0-2021-1.pdf 
• літературна вікторина «Білий кінь лицарства» https://publ-library11.blogspot.com/2021/05/blog-post_13.html 
• Життєвий та творчий шлях, біографічні статті https://www.ukrlib.com.ua/bio/author.php?id=11

З Інтернет-мережі:
"Це був красивий мужчина. Очі жваві. Голос міцний, десь із самісінької глибини грудей. Розмовляв з усміхами та жартами.
Терпіти не міг телефонів. І не любив міста. Як приїжджав до Львова, то намагався якнайскоріше з нього втекти.
Бо його, по-перше, обтяжували обов’язки ходити в банк і до лікаря. Той лікар обов’язково запитає: «І чому ви не шануєте свого здоров’я, пане Василю?» А він, визнавши правдивість цих слів, відповість: «Лікарі пишуть такі рецепти, що читати їх ще тяжче, ніж твори песимістів». По-друге, вважав себе «твердим мужиком». «Не люблю я цього вашого панського міста. Я – мужик. Не вмію по ньому ходити і не вмію його слухати. Приїду, гадаю: побуду бодай тиждень, щоб подивитись, як ви тут мучитесь чи дармуєте відпочинку… Та де! Довго тут не витримаєш».
Стефаник ненавидів бездумне красномовство, ювілеї називав театральними комедіями і часто сповнювався скепсисом до себе, коли його називали письменником. Згадував: «Коли Франко похвалив мій талан, я попросту перелякався».
Хтось говорить, що писав Стефаник, мов скульптор. Але сам митець якось зауважив, що твори його, мов музика Бетховена, – так натягнуто струни, що вони ось-ось можуть обірватися.
«Я не пишу, а роблю пігулки, а проковтнути десять пігулок відразу не можна. Отже, хто прочитає одним духом мою збірку – кривиться…».
Про творчі задуми розповідати не любив. Писав мало. Але як писав! За кожною новелою – неймовірні час і зусилля. Хапався за перо, коли напевно знав, чого хоче; коли змісти та емоції мав вилити на папір, щоб «полегшало». Технічно для письма йому потрібно були дві речі: усамітнення (приятелі знали, якщо Василь почав писати, то турбувати його небезпечно) та найкращий і дорогий папір (деякі продавці вважали його за художника, так ретельно підбирав). 500 аркушів для однієї новели на десять сторінок! Але він мав бачити кожне слово. Зайве слово, закреслення, безлад фрази, не те перше речення, не втрапив у тон – і папірець летить до кошика, а письменник починає усе з чистого аркуша.
Але ті зусилля, муки, експресія не були даремними. Ті натягнуті струни Василя Стефаника резонують в нас. І ми чуємо голос оголеної людської душі." © Ірина Побідаш

Готуємося до НМТ з української мови

Що означають фразеологізми “рвали боки” та “рвали вуха”? Як правильно наголошувати “фаховий”, “лате” чи “підлітковий”? Де в реченні прийменники, сполучники чи прислівники? Які твердження серед запропонованих найбільш влучно передають зміст прочитаного тексту? Це частина тем і питань, що входять до тесту НМТ з української мови.

Після тривалих обговорень у парламенті затвердили остаточний формат Національного мультипредметного тесту. За ним українська мова та математика ввійшли до переліку обов’язкових предметів. Третій предмет випускники обиратимуть на власний розсуд: історію України, іноземну мову, біологію, фізику чи хімію.

“Нова українська школа” підготувала серію публікацій, як ефективно підготуватися до кожного з предметів, які будуть на НМТ-2023.

Готуємося до блоку НМТ з української мови.

· які теми варто повторити;
· як скласти план самопідготовки;
· чому не варто ігнорувати шкільні уроки у випускному класі;
· які онлайн-ресурси порадити своїм учням;

БЛОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ МІСТИТЬ 30 ЗАВДАНЬ ІЗ 8 ТЕМ

Національний мультитест випускники складатимуть в один день. На все про все в них буде 180 хвилин, тобто по годині на кожен із трьох предметів.
Блок НМТ з української мови матиме 30 завдань, серед яких:
· 10 завдань із вибором однієї правильної відповіді із чотирьох варіантів;
· 15 завдань із вибором однієї правильної відповіді з п’яти варіантів;
· 5 завдань на встановлення відповідності (потрібно встановити по 4 “логічні пари”).
У тесті не буде завдань, що передбачають письмові розгорнуті чи короткі відповіді.
За виконані завдання можна отримати від 0 до 45 балів. Мінімально треба набрати 5 тестових балів.
Кожне питання тесту оцінюватиметься по одному балу, а в завданнях на встановлення відповідності можна отримати по балу за кожну правильну “логічну” пару.
На які теми варто звернути увагу випускникам, готуючись до НМТ:
· фонетика, графіка;
· орфоепія, орфографія;
· лексикологія, фразеологія;
· будова слова, словотвір;
· морфологія;
· синтаксис;
· стилістика;
· розвиток мовлення.

СКЛАДАЄМО ДОРОЖНЮ КАРТУ ПІДГОТОВКИ ДО НМТ

Перш ніж братися за повторення теорії, потрібно докладно все спланувати й скласти маршрутний лист.
Повторення чи вивчення тем, які є в програмі НМТ з української мови, варто розпланувати за тижнями. Учні мають прописати для себе план підготовки чи то в зошиті, чи в презентаціях, чи в нотатках. Можна закріпити важливі дати в Google-календарі.
“Головне, щоби дитина побачила, скільки в неї є часу та що вона буде робити. Складаючи путівник з усіх корисних ресурсів та сайтів, за якими можна готуватися до ЗНО (НМТ), учні обирають те, із чим їм цікаво та комфортно працювати”а.
Створити такі маршрутні листи можна з усіх предметів, які готуватиме випускник для тестування. І чим раніше, тим краще.

ЧОМУ НЕ ВАРТО ПРОПУСКАТИ ШКІЛЬНІ УРОКИ,

ГОТУЮЧИСЬ ДО НМТ

У багатьох школах певної підготовки до ЗНО не має . Учителі однаково акцентують на темах, потрібних для тестування, і присвячують їм більше часу на уроках. Тож не варто пропускати шкільні заняття, тим паче, що чимало тем 11 класу трапляються в тестових питаннях.

“Часто батьки думають, що уроки в старшій школі відволікають від підготовки до ЗНО. А якраз у цей період є багато часу на уроках, щоб із дітьми занурюватися в теми та готуватися до тестування. До того ж в 10–11 класах на уроках української мови повторюється матеріал, вивчений раніше, починаючи з 5 класу. Важливо, щоб дитина була насамперед зацікавлена сама в підготовці, це 70 % успіху, а вчитель лише її корегує та підтягує”.

ДЕ ШУКАТИ НАВЧАЛЬНІ РЕСУРСИ

Якщо ввести в Google запит “підготовка до ЗНО з укрмови”, знайдете не один десяток сайтів із тестами та завданнями. До прикладу:
· інтенсивний курс із підготовки до ЗНО з української мови та літератури, містить відеоуроки з теорією (спочатку створювався для випускників із Криму та Донбасу);
· проєкт Be Smart від освітньої платформи EDUGET містить короткі відеолекції на 20–25 хвилин із 9 предметів, зокрема, й української мови;
· курс “Українська мова та література. Підготовка до ЗНО” від Prometheus розбитий на теми, до кожної з них є відеолекції, презентації та конспекти (матеріали доступні для завантаження та перегляду в зручний час).
“З теорії є багато відео в YouTube, та ж сама “Всеукраїнська школа онлайн”.
Також багато молодих репетиторів заради популярності проводять перші безплатні вебінари, але цей один урок проводять класно. Не втрачайте такої можливості, слухайте їх.
Насправді ресурсів із підготовки до ЗНО (НМТ) з різних предметів зараз безліч.

Варті уваги:

· курс “Лайфхаки з української мови. Підготовка до ЗНО” на платформі EdErа, що має 16 тем, тести, допоміжні матеріали та інтерактивні конспекти: “Ці конспекти за потреби можна видрукувати.
Але нема потреби купувати багато посібників, бо часто батьки вважають, що підготовка до іспитів дороговартісна. Якщо дуже треба, можна придбати 1–2 посібники, комфортні для дитини, приміром, уже є надрукований збірник “Лайфхаки з української мови”;
· демонстраційний тест на сайті Українського центру оцінювання якості освіти;
· тести до ЗНО (НМТ) за минулі роки;
· завдання за темами з української мови та літератури: “Ці тести теж варто вписати в планування. Бо є теми об’ємні, на які треба витратити дві-три години, а можна виконувати ці завдання по 15 хвилин у день. Адже ЗНО потребує жорстких навичок, тобто запам’ятовування, відтворення та виконання певних практичних елементів”;
· канали на YouTube;
· онлайн-тестувальник на сайті Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти;
· тренажер із правопису української мови з вправами для закріплення та перевірки тем.

Тарас Шевченко

Вебліографія корисних покликань для вчителів та бібліотечних працівників на допомогу при підготовці відзначення Тараса Шевченка