Великодні казки

Незабаром у нас Великодні свята і ми матимемо можливість ще трохи відпочити, поспілкуватися з родиною та насолодитися смачною та запашною паскою. Якщо ви, як і я, збираєтеся святкувати Великдень з дітьми, цей список посилань на веб-сайти,  може бути вам у пригоді. Тут ви знайдете цікаві та захоплюючі історії про свято Великодня,

Казка до 🌿ВЕЛИКОДНЯ - Історія одного яйця🥚 - Аудіоказка -

 --Ко-ко-ко! --чулося з всіх боків.

Але маленькому Яєчку навіть не хотілось відкривати оченята: у гніздечку було тепло і затишно.

І малюк охоче заснув.

Його розбудило щось дивне. Мами-курки не було поруч, а його схопило з трьох боків щось тепле, забрало з гніздечка і поклало між таких самих яєчок.

Всі вони погойдувались з боку в бік, коли їх несли.

Автор: Марія Солтис-Смирнова 

Яскраве сонечко на блакитному небі спробувало зігріти яєчка у фартушку господині, а кілька курочок кинулись на захист своїх діток, але змінити щось не вдалось.

Читати казку онлайн тут: http://talesworld.org.ua/node/409

КАЗОЧКА ПРО ПИСАНКУ

Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко. Квоч­ка з курчатами на подвір'ї гуляла, діток своїх забавляла.
- Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко. - Ану ж, яке воно на колір?
- Біле, як сніг, - сказала квочка.
- А сніг який? - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили.
- Такий білий, як оте яєчко, що котиться, - відповіла квочка. - Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.
Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі. Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком – і покотилася писанка зеленим подвір’ячком. Курчатка її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, на свято Великдень подарували. І зацвіли вишні, черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь. І проказала Наталочка:
 - Христос Воскрес!
Андрій М'ястківський. Казочка про писанку//Малятко,  1991, №4 

Взято тут.

Пасочка. Панас Мирний

Великоднього тижня забіліли всі хати, ніби вбрались у білі сорочки, лишень одна маленька хатка край села стояла як сиротина, без білої У тій хатці жила бідна вдовиця. Попала вона в тяжку слабість і більше жодної помочі не мала, окрім семилітнього сина. Семенко був дуже добрий синок: і слухняний, і тихий, і роботящий. Товариші любили його, як рідного брата, а отець духовний і вчитель —- як рідного сина. Він, бувало, як дівчина, й ложки помиє, і хмизу назбирає, й корову догляне, одним словом, усе, на що тільки його слабких сил стало. А упоравшись із роботою, не відступить від мами. Вона, бідна, лежить на ліжку, а він бере книжечку та стане читати так гарно і складно, що аж мама радіє. Так він і тепер читав і втомився. Наостанку сказав:

– Мамо, мамо, післязавтра вже Великдень, а ми яке свято будемо мати?

Мама глянула на нього, і рясні сльози покотилися по її обличчю, бо жаль стало доброї дитини. А потім сказала:

– Синочку, якби лише Бог дав мені одужати, якось воно буде.

Семенко хотів щось сказати, але хтось пробіг попід вікна. Він вийшов з хати і побачив свого шкільного товариша Василька, що прибіг його відвідати.

Поговоривши між собою, хлопці ввійшли до хати. Василько побачив, що в їхній хаті сумно. Не побілено, пасочок не напечено і нічого не приготовлено на Великдень. Вийшли хлопці знову на двір, а Василько питає:

—    Чому у вас нічого не зварено, не спечено?

—    А хто, — каже Семенко, — буде варити, коли мама хвора?

Засмутився Семенко, та й Василькові стало жаль його. Прийшов Василько додому, а мама його тоді якраз виймала з печі великодні паски. Василько глянув на паски та й каже:

—    Мамо, а ви мені спекли пасочку?

—    А як же, дитино, спекла, та ти знаєш, що я всім домашнім по пасочці печу. Ось твоя пасочка!

—    А яка вона гарна! Мамо, я собі зараз її візьму.

—    Та куди ти її візьмеш? Я всі до комори занесу, та і твою теж.

—    Ні, мамусю, дозвольте, я її сам сховаю, коли вона моя.

—    Візьми, лише дивись, не їж, бо то не годиться.

—    Ні, мамуню, я не буду їсти.

Взяв Василько свою пасочку, вибіг на двір, дав її Семенкові: «Дарую тобі цю пасочку, щоб і ви мали свято». Семенко прибіг радісний до хати і каже: «Не журіться, мамуню, будемо і ми мати свято. Подивіться, яку пасочку мені Василько подарував». Мати зітхнула, подивилася на святі образи і сказала: «Бачиш, сину, що Бог нікого в біді не залишає, хто лише у нього милість має».

До Василькової мами прийшла сусідка й спитала, як їй паски вдалися. Господиня повела її до комори, показала все печиво й додала, що найкраща паска — Василькова.

—    Васильку, — сказала вона, — ану покажи свою пасочку. Василько почервонів, як буряк. Стоїть і словечка не промовить. А потім розповів, що заніс її Семенкові, бо вони бідні.

—    Ви, мамо, не гнівайтесь на мене, — закінчив Василько, — що я йому свою пасочку подарував.

Мама поцілувала свою дитину, нав’язала цілу скатертину пасок, солонини, ковбас та писанок і послала Васильком бідній удовиці. 

Небесний ключик

Коли Ісус Христос розпрощався вже зі своєю Матір’ю та учнями й вознісся до свого Отця, у дорозі до неба товаришував йому жайворонок. Ніхто не знав, як високо він знявся, тільки Святий Петро думав, що він товаришував Спасителеві аж до небесних воріт, бо як вертався, то ніс у дзьобику щось подібне до золотого ключика. 

Великодня пригода. Л. Храплива

Засвітило сонечко ранком у віконечка.

Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску та покликала донечку — Параску:

— Від себе і від Батька, і від мене занесеш Бабусі Свячене! І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики:

— Цвірінь! — що в Параски вишита запаска.

Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко-песик: скік та скок!

— Куди ідеш та що несеш?

— Несу я паску, писаночки, ковбаску, від Батька і від Мами і від мене — несу Бабусі Свячене.

— А не буде там чого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.

— Писанки Матуся написали оленями, півниками, сонцями прикрашали. Не на те трудились мої Ненька, щоб з’їв Бровко писанки смачненько!

— Подививсь, Парасю, ще раз на Свячене: може там найдеться що для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.

— Білу паску — не малі це речі — мама цілу ніч місили ще й пекли у печі. Ой, багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка — собаці?

— Подививсь, Парасю, ще раз на Свячене: я голоден — чи нема нічого в кошику для мене?

— Лиш ковбаска, вся товстенька, з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекли! Я знаю, їсти ти готовий, та не дам ніяк ковбаски — псові!

—  Поглянь, Парасю, в кошик — ще ж бо не порожній він! — Бровко благає, хвостиком махає.

—  Не порожній, ще остався… хрін. Викопала я його сама в городі — може, стане Бровкові в пригоді?

Дала Параска Бровкові ласощів тих, а Бровко лиш понюхав та:

— А-а-а-ап-чих!

В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанку, ковбаску…

Покотилася з горбочка паска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за ними кошик і Параска, а за ними, гавкаючи, Бровко-пес.

Котилися, котилися ранок весь. Аж мусили стати, бо докотились до бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбирала в кошик паску, писанки, ковбаску та промовила:

—  Бабусенько, я від Мами, і від Тата, і від мене принесла ласощі вам та Свячене.

І сказала, яка пригода приключилася: як усі вони з горбочка покотилися. А Бабуся — нум Параску цілувати. Посадила її на покуті в хаті, а Бровкові біля порога дала велику кість. А він зубами: хап! І їсть, і досі їсть!

Липова паска: оповідання про Великдень.

Жили собі на світі два браті. Один багач, другий бідняк. Багач мав багато землі, лісів, худоби й усілякою добра, що навіть цісар йому заздрив. А бідний мав хатку з одним вікном. У цій хатині бідно жила немаленька родина, а їсти було нічого.Під Великдень багачева жінка напекла багато пасок, а в бідній хатині не знайшлось борошна навіть на одну маденьку. Жінка сумує і плаче:
— Люди завтра паски понесуть святити, а ми що?
—  Не журися, — відповів бідний чоловік.

Бідняк узяв сокиру і подався до лісу. Ходив тим лісом, поки не зрізав липу. Підрізав від неї малий ковбанчик і обтесав його гак, що на подобу паски стала.

Прийшов з тією паскою додому. Став перед порогом і каже:
—    Жінко, а ну розпалюй у печі вогонь, паску будемо пекти.

Жінка помастила ще її яйцем і вложила в піч, щоб присмалилася трохи. Паска гака вийшла гарна, рум'яна, висока, що жінка від утіхи аж заплакала і накрила її найфайнішим рушником.

Взяв бідак ту паску на другий день, на Великдень, і поніс її святити. Біля церкви людей було море. Та як багач побачив брата серед них, не можна сказати. Вподобав собі багач братову паску і позаздрив, бо його паски порозтріскувались у печі.

—    Поміняймося з тобою пасками, — каже до брата багач. — Я тобі за твою гладеньку дам дві своїх. Тобі однаково, а у мене гості будуть дивитись, не годиться...

Бідний брат цього тільки й чекав. Помінялись.

Багач запросив гостей до себе додому. Гості спочатку роздивлялися його хороми, а потім сіли за стіл. А на столі красується така гарна паска. Усі дивуються: як така паска вдалася? І гарна, і рум'яна, і висока! А далі взялися краяти її. Та ба! Ніякий ніж не заліз у неї. Мусив багач аж сокирою розрубувати, і тоді виявилося все.

Соромно було багачеві визнати, що так помилився. Він і каже:
—    Ну і видите, люди добрі, які чудеса на світі діються? З паски в одній хвилині зробилось дерево! Мабуть, хтось її врік.

«Лісовий конкурс великодніх яєць»

«Не встигла ще зима покинути ліс, а крихітні веснявки прокинулися після сплячки і вже повним ходом готуються до свого улюбленого свята – Великодня! Цієї весни, як і щороку, треба розмалювати силу-силенну Великодніх яєць! Веснявки ретельно відбирають та готують пташині яйця – різного розміру та забарвлення.

Маленькі лісові митці зосереджено працюють над своїми проектами декорування яєць… адже кожному хочеться, щоб саме його яєчко перемогло на конкурсі, ...Читати далі.

Загублена писанка ВІДЕО: Казочка про пригоду Катрусі у передвеликодній вечір.

Грицеві Писанки (1995) - казки українською. 

За мотивами казки О. Олеся. Жартівлива казка про хлопчика, який напередодні Великодня вирішив розписати яєчка, котрі висиджувала квочка. Розписавши писанки Грицько ляг спати, після чого йому наснився дивний сон ... Режисер: А. Трифонов Автори сценарію: Б. Дяценко, А. Трифонов Композитор: Л. Етінгер

ВІДЕО

Казка "Писанка-Чарівне Яйце" про секрети написання писанок. Казка для дітей 6-12 років,а також для батьків,вчителів та всіх,кто хотів би знати ці стародавні секрети про писанки. Читачі будуть стежити за подорожжю Зайчика, через ліс, де він стикається з рядом цікавих персонажів, які допомагають йому зібрати все необхідне для справи написання писанок. Через бесіди зі своїми друзями Заяць вчить читачів історії, символіки і техніки цієї давньої і магічної традиції-написання писанок. ВІДЕО

Казка про великодню писанку.

"Як тільки перші сутінки починали клубочитися світом, котрий поволі прокидався від зимового сну, і таємниче заповзати у хатинку крізь маленькі вікна, непримітні щілини і навіть крізь пічний комин, матуся лагідно припиняла верескливі дитячі пустощі і врочисто промовляла:
   –  Вже діди снують по хаті. Час дітям спати, а мені – писанки писати.
   Діти слухняно залазили на теплу піч і, натягнувши пухку ковдру аж до вух, хутко засинали.
   А у віконці тієї хатинки ще довго за північ світився тьмяний ґнітик свічки, при світлі якого матуся-майстриня малювала писанки.
   І намалювати вона їх мала до світлого Великодня не мало – не багато, а – ...." Читати далі. 

Великоднє диво. Щороку гноми з Маленькою Феєю розмальовують писанки, Це вже стало гарною традицією, Адже на Великдень усі вітають один одного зі святом і дарують писанки, А ще вірять. що вони охороняють від злих сил.

Так і цього року всі зібралися у Мудруновій хатці, щоб разом розписувати яйця.

Взяли до рук писанки і почали старанно вимальовувати воскові візеруночки. Гномики ще ніколи не працювали з такою охотою. Навіть Буркотун мовчки схилився над яйцем і малював. Річ у тім. що у Чарівному лісі був оголошений ...Читати далі

Великодня казочка. Невелика казочка до свята Великдень для дітей віком 5-7 років.

Зірка Мензатюк. "Писанка" (Великодня казка)

"Кудкудак! Кудкудак! Знесла яйце, як кулак! - закудкудакала курка на весь двір. - Та гарне ж: схоже на білий світ. Бо в світі сонце, а в яйці золотий жовток. Кудкудак!" Під хатою на стільчику грілась проти сонечка бабуня Марія. "Яйце? Та кругле, біленьке! Візьму його на писанку." І вона поклала яйце в решето до таких же, як воно, білих та кругленьких. Тоді розтопила ярого воску: "Ходи-но, Івасику, писанки писати!" Взяла бабуня писачок. Р-раз! - і лягла на яйце гаряча лінія. Два! - і розкреслилось яйце навхрест. "Бабулю, чуєш, бабуню! - запитав Івасик. - Що це за квіточка у тебе намалювалася?" "То, Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого..." Читати далі

Зірка Мензатюк. Великодня казка "Молоданчик"

"За Прутом є село, за селом — гора, а на горі лісок-перелісок, такий невеличкий, що його можна оббігти довкола. У тому лісочку живе мавка-зеленавка, мала, як і він. Взимку вона спала в сухому листячку, а поверх листя лежав сніг. Але прийшла весна, сніжок розтав, і мавка прокинулась. "Що це дзвенить, мов чисте срібло, аж мене розбудило? Може, це ви, струмочки?" — спитала вона. "Ні, мавко. Ми дзюрчимо не перший день, але ти не будилася", — відповіли струмки. "То, може, це ти, берізко?" "Я всю зиму дзвонила обмерзлими гілочками, — сказала берізка. — Але ти того не чула". "Тоді, напевно, це вітер, що гуляє над горою?" "Ні, мавко, не я це. Я взимку дзвенів-свистів, мів летючими снігами, а тепер я тихий і лагідний". "То хто ж воно?" — роззирнулася мавка довкола й побачила на лужку, на узліссі, "...Читати далі

Загублена писанка. Великодня казка від Ірини Мацко (читати і дивитися анімацію)

"... Катруся поставила писанку на вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі."  Читайте казочку і дивіться мультик, створений зи мотивами цієї казки...Читати далі

"Пригоди писаночки". Великодня казочка Лесі Храпливої-Щур

"Була собі дівчинка Орися...  коли прийшов Великдень, задзвонили дзвони, подарувала Мати Орисі гарну писанку. Квітками, чічками, барвними олениками розмальовану. Подякувала Орися Мамі, завинула писаночку в шовкову хустинку та пішла з Батьками в церкву. А після Служби Божої зібралися біля церкви Орисині подруги. Кожна з них дістала того ранку писанку від Матусі, та ніодна не була така гарна, як Орисина. Стали дівчатка одною писанкою об одну цокати, пробувати, чия сильніша..." Читати далі

"Великодня пригода". Казка Лесі Храпливої-Щур

"Засвітило сонечко ранком у віконечко. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску, та покликала донечку — Параску: "Від себе і від Батька і від мене занесеш Бабусі Свячене!..." Читати далі

"Писанки Оксанки". Казка Лесі Храпливої-Щур зі збірки "Писанка українським дітям"

"Стукає — розносить вістку лісом дятел: "Буде завтра Оксанка писанки писати!" Шепнув на вушко зайчик хом'якові: "Уже й краски у горщиках готові!" А жовтий лис переказав куниці: "Купила вчора воску у крамниці!" Сказав ведмідь, гостюючи у вовка: "І писальце вже є: тоненьке, наче голка!" ​Отак то лісом ці вістки ходили, аж їх почули дві нечисті сили, що людям шкодять, тихо не сидять..." Читати далі.

Андрій М’ястківський. "Казочка про писанку"

"Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко. Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла, діток своїх забавляла. "Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко. - Ану ж, яке воно на колір?" "Біле, як сніг", - сказала квочка. "А сніг який?" - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили. "Такий білий, як оте яєчко, що котиться, - відповіла квочка. - Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна." Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі. Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком - і покотилася писанка зеленим подвір’ячком..." (Андрій М'ястківський)

Людмила Дорош. "Вербова гілка" (Великодня казка-оповідання).

"Нелегку зиму пережила молоденька вербиця. Цілу зиму вітрюган намагався зламати її гілочки, дув щосили і пригинав до землі, але вона не здавалася, гнулася, жалібно змахувала руками-гілочками, та не ламалася. І коли несміливе весняне сонце почало голубити землю, і в її скованому стовбурі почало прокидатися життя. Вербиця хотіла розплющити очі, та поки ще не могла - її бруньки не налилися соком, а міцно спали на гілочках. Та не надовго. Під теплими променями сонця сік розтав і побіг по ...."  (Людмила Дорош)

Леонід Полтава. "Найкраща писанка" (Великодня казка-оповідання)

"У сінях стояла велика миска із яєчками. "Нас усіх з'їдять люди," - басом сказало найбільше яєчко. "І це добре. - обізвалися інші.- люди матимуть із нас користь." "Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я - найбільше!" - не вгавало велике яєчко. Найменше яєчко лежало у мисці поруч із своїми братами і мовчки прислухалося до розмови. "А тебе, найменше, - знову обізвалося басом найбільше яєчко, - тебе ніхто і їсти не захоче, бо ти таке маленьке!.." Маленьке яєчко дуже шкодувало, що не виросло більше. Але що воно мало робити?.."(Леонід Полтава)

Оляна Рута. Великодня казка "Писанки треба шанувати"

"Івасик із Гусеням зібралися писанки розписувати, адже ж ось-ось — Великдень. Наготували писачки, віск, фарби, яйця, всілякі писанкарські інструменти. А Карлсон усе ходив за ними слідком і думав: до чого ж це вони готуються, що вони збираються робити? А може, вони ладнаються приготувати великий, красивий, кольоровий торт, адже ж фарби нібито харчові?.. Так ходив-ходив Карлсон, чого тільки не передумав, а спитати соромився. Але ж хіба не можна найкращому в світі Карлсонові запитати про те, чого він не знає? І Карлсон наважився..." (Оляна Рута)

Петро Волиняк. Великодня казка "Що одна писанка наробила"

"У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю.
—    Уставай, Наталю, — каже мама, — бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, шо Великдень сьогодні?
Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалася ке так, як завжди: помилася додою та милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді личко нею потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде ..." (Петро Волиняк)

Юлія Хандожинська. "Великодня крашанка" (казка-гра для дітей)

"Одного разу з кошика викотилося яйце. Та не просте, а великодня крашанка. Червоне та яскраве, воно котилося по лісу і застрягло серед кущів шипшини..." (Юлія Хандожинська)