Новий формат - нові правила

Щоб виростити талановитого читача, потрібно визнавати і поважати права дитини. Саме цьому присвячена книга французького письменника Даніеля Пеннака «Як роман». Автор пише про читання так захоплююче, ніби вигадує детективний роман. Відразу видно, що насправді він любить книги та вміє зацікавити читачів. За його думкою, книга – не насильство, не спосіб покарання, не зобов’язання. Книга – це
насолода. І від цього закликає Пеннак відштовхуватися. 

У своїй книзі письменник сформулював прості і зрозумілі  10 невід'ємних Прав Читача 

Право НЕ читати.

Читання з примусу до добра ніколи не доводило: наприклад, змушуючи читати дитину, можна назавжди відбити любов до читання. Цим правом варто скористатися, якщо книга дійсно не цікава.

 

Право пропускати сторінки.

 Непотрібний уривок з відомою вам інформацією можна й пропустити. Читання – це ще й отримання нових знань.

Право НЕ дочитувати.

 Якщо книга дійсно не цікава і не виправдовує ваших очікувань, закрийте її, не дочитавши. А деякі книги варто просто залишити на майбутнє.

Право перечитувати.

 Заново зануритися у світ улюбленої книги, згадати потрібну інформацію з корисного джерела – чому б ні? Перечитування може бути і приємним, і корисним!

Право читати все, що завгодно.

 Тільки ваше право вирішувати, гідна вашої уваги книга чи ні. Комусь до душі Толстой і Достоєвський, хтось обожнює Коельо, а хтось жити не може без коміксів. Чому б і ні? Не варто сліпо сприймати чужі думки! Тому, якщо це «Ваша» книга – вперед!

Право тікати від дійсності.

 Можливо, це найприємніше право читача! Що може бути прекрасніше, ніж повністю поринути у книгу, загубитися в ній і жити нею? Книга – це окремий світ, повний неймовірних фарб, де можна переживати такі емоції, що й не снилися нам у реальному житті. Герої книги стають нашими друзями, місця стають нашим будинком, і ми відчуваємо міцний зв'язок з розповіддю тому, що відчуваємо себе її частиною. Найчастіше це означає, що ми читаємо дійсно гарну книгу.

Право читати де завгодно.

 На дивані, у кріслі, на кухні, на підлозі... У метро, в автобусі, в машині... У лісі, в полі, на пляжі ... Дійсно, яка різниця, де читати?Часом книга затягує настільки, що абсолютно втрачається відчуття навколишньої дійсності.

Право заглядати.

«Рване» читання теж є правом будь-якого читача, особливо коли справа стосується журнальних статей або афоризмів. Багато хто любить заглядати у вже прочитані книги, дитячі книжки та гумористичні опуси. Якщо у вас є час прочитати тільки пару сонетів або невелику розповідь, то навіщо відмовляти собі у задоволенні?

Право читати вголос.

Читання вголос покращує мову і підвищує комунікативні навички. Читати вголос можуть не тільки діти, а й кожен: це дає нам можливість не поспішати, відчути кожне слово, висловити свої емоції. Читання уривків зі своїх улюблених творів для себе і когось – дуже приємне проведення часу.

Право бути у тиші.

І в прямому, і в переносному сенсі тиша, спокій та умиротворення – право кожного читача. Є щось неймовірно прекрасне в тому, коли знаходишся в тихій кімнаті, заповненій читачами. Книга іноді може бути дуже особистим переживанням, про яке не хочеться кричати направо і наліво, а хочеться залишитися з нею один на один в тиші.

Пеннак Даниэль. Как роман : ессе ;

пер. с фр. Н.Шаховской.

– М.: Самокат, 2005. – 192 с.