Олександр Маринич

Народився 13 вересня 1953-го у Виноградові. У 1976-му закінчив фізичний факультет Ужгородського державного університету. Через чотири роки – факультет міжнародних відносин. У 1985-му – факультет живопису та графіки Московського університету мистецтв. Своїм першим наставником і вчителем малювання вважає дідуся, відомого в Угорщині художника Яноша Торняй. Цікаво складалася його доля: чотири роки пропрацював на ЗПО Торгреклама в місті Ужгороді. Потім очолив СКТБ Виноградівського керамзаводу, на якому пропрацював дев’ять років, до його закриття у 1991-му. Художниками Виноградівщини був обраний заступником районного громадського об’єднання «Мистецька Угоча». Свій талант живописця сповна використав як ілюстратора обласних газет «Карпаті Ігоз Со» та «Карпатолйо», серії ілюстрацій літературних збірок угорських письменників та поетів. Брав участь у вітчизняних та міжнародних пленерах, виставлявся і організовував персональні виставки у різні роки в Ужгороді, Берегові, Виноградові. Його картини поповнили приватні колекції любителів живопису в Угорщині, Словакії, Чехії, Австрії, Ізраїлю, США, Канаді, Швеції, Австралії та ін.
Увагу привертають його рукописні твори «Ностальгія» (метелик заблукав у суцвітті лугових трав), «Проходження» (родове дерево, на якім відображений людський шлях - юність, зрілість, старість), «Минуле переслідує» (древній замок, рицар-охоронець, мудрий мандрівник, маг і чаклун, що споглядає плин віків на скалистих виступах, над яким височіє замок і смерть, яка тримає в руці піщаний годинник, що кожному відмірює його час перебування на землі). Цікаві його роботи «Вавілонська вежа», «Парламент, який вершить людські долі», «Клятва» (вінчання двох молодих, які стоять на руїнах замку, а за ними уважно споглядають постаті попередників роду, що вже зійшли з лиця землі). Вдало ним написані картини «Зимній пейзаж» (снігом припорошені людські оселі і навколишні гори), «Зачарований ліс» (де кожне дерево живе своїм життям), «Старий селянин», який на фірі запряжений буйволами везе з поля вирощений урожай, «Морішко нийні» (старша жінка з дійницею в руках поспішає подоїти корову, аби парним молоком напоїти своїх внуків). Дуже оригінальний зміст закладений у картину «Світ роботів» (вчені розробляють штучний інтелект, як єдине намагання замінити людський розум і руки і сягнути та збагнути таємниці Всесвіту, які ще земна людина не пізнала).