Чорнобиль- біль, скорбота України

 З метою увічнення пам’яті жертв техногенної катастрофи, забезпечення належного вшанування мужності, самовідданості та високого професіоналізму, поліпшення соціального захисту постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи у бібліотеці Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ст №3 ім. Жігмонда Перені з учнями 5 класу проведено інтерактивний  STEM- урок  «Чорнобиль! Знаємо, розуміємо, пам'ятаємо»

Після перегляду фільму  про Чорнобиль та обговорення наслідків чорнобильської трагедії, учні сміло взялися за створення лепбука "Чорнобиль- біль, скорбота України"

Вакцина

https://drive.google.com/file/d/1Dtd7JQW69o2_9b504MAZlD6UGCxIqHdo/view?usp=sharing

 

Великодні легенди та вірші

ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ПИСАНКИ

(Легенда)

Великі муки й терпіння переніс наш Спаситель, найбільший Учитель людст­ва, Ісус Христос. Його обмовили фарисеї перед римським намісником Пилатом, що Ісус хоче стати королем Юдеї. І Пилат не міг опиратися синедріонові (судові) та віддав їм Ісуса на муки, хоч сам не вірив у цю брехню.

Фарисеї мучили Ісуса і допитували, насміхалися над ним, а потім домоглися у Пилата дозволу прибити Ісуса на хрест, і сталося так, як сам Ісус пророкував: Його замучать і Він пожертвує собою за весь люд­ський рід.

Але сповнилися й інші слова Ісуса й давніх старозавітних пророків. Ісус третього дня воскрес із мертвих. Хоч Його тіло сховали в глибокій кам'яній могилі і закрили важкою камінною плитою, приставили озброєну сторожу, пророцтво сповнилося. Вдосвіта третього дня відхилився важкий камінь, з моги­ли вдарила велика ясність, яка осліпила й перелякала воїнів. Вони попадали ниць, а над гробом постав у всій своїй величі воскреслий Христос, живий і усміхнений, осяяний світлом великим, з кривавими слідами ран на руках і ногах.

За хвилину Ісус зник, а гробівець зостав порожній. Перелякані воїни побіг­ли в місто, повідомили своєму сотникові, що сталося, та просили, щоб їх не карав, бо вони не винні. Хто ж може мірятися з незнаною вищою силою, що творить чудо?

Римський сотник саме снідав. Перед ним лежало шість варених яєчок. По­чувши цю звістку, він з люті втратив апетит. Бо ж він відповідав за тіло похова­ного Ісуса. Що йому скаже Пилат? То ж сотник дуже розлютився на воїнів.

- Ви гультяї! Що ви мені за байки тут розповідаєте? Не встерегли могили і, напевно, п'яні заснули, а злодії вкрали нам тіло замученого. Тепер же виправдовуєтеся чудом, щоб уникнути смерті? Кажете, що воскрес! Я вам голови повідрубую за цю брехню! Де ж може чоловік воскреснути з мертвих? Як з мертвого може щось стати живим; з червоного біле, а з білого червоне? Готуйтеся до смерті. Зараз покличу ката!

Воїни затремтіли з жаху і, попадавши ниць, присягали, що кажуть правду, благали, щоб дарував їм життя. Раптом один із них глянув мимохідь на стіл і на тарілку, на якій було шестеро яєць, зірвався на ноги та вигукнув.

- Ось, сотнику, поглянь! Чи не зробилося з білого червоне? Чи не може бути чудо у світі? Коли ти пам'ятаєш, що ти сказав, то тепер подаруєш нам життя!

Сотник глянув на тарілку й остовпів з дива. Всі шестеро яєць, що хвилину тому були білі, як сніг, тепер стали червоні, як кров. Хвилинку не знав, що з ним діється, велика переміна сталася в його серці. Нарешті він встав і промо­вив.

- Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що Той замучений воскрес, вірю, що він був Бог! Ідіть у мирі, а на спогад при свій порятунок візьміть собі по одному червоному яйцеві. Вони вас врятували.

Кажуть, що потім врятовані воїни розповідали всім про чудо, яке сталося над могилою Ісуса і в хаті сотника, а на доказ того показували червоні писан­ки. І з чого часу всі віруючі християни кожного Великодня малюють писанки і дарують один одному на пам'ять про те, як ті писанки врятували воїнів від смерті, так Ісус Христос своїми муками врятував увесь людський рід від пеке­льного знищення.
Взято тут.

"Звідки взялися писанки" (легенда)

"Великі муки й терпіння переніс наш Спаситель, найбільший Учитель людства Ісус Христос. Його обмовили підступні люди перед римським намісником Пилатом, сказавши що Ісус хоче стати королем Юдеї. І Пилат не міг опиратися судові та віддав їм Ісуса на муки, хоч сам не вірив у цю брехню. Вони мучили Ісуса і допитували, насміхалися над ним, а потім домоглись у Пилата дозволу прибити Ісуса на хрест, і сталося так, як сам Ісус пророкував: Його замучать і Він пожертвує собою за весь людський рід. Але сповнилися й інші слова Ісуса і давніх старозавітних пророків. Ісус третього дня воскрес із мертвих..." (з легенди)

ПОКИ ЛЮДИ ПИШУТЬ ПИСАНКИ - ДИЯВОЛ БЕЗСИЛИЙ

(Гуцульська легенда)

Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола і закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверима, котрі замкнені на дванадцять залізних замків. Але нечистий ще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить - і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світу кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами "Христос воскрес!" і обдаровують одне одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку - поки люди на землі писатимуть писанки і вітатимуть одне одного з Великоднем.

ПИСАНКИ З КАМІННЯ

(Легенда з Київщини)

Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там невірні були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі - зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки й крашанки до Великодня.

ДОБРОМУ ЧОЛОВІКОВІ

(Галицька легенда)

Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс яйця в кошику до Єрусалиму на продаж. Чоловік бачив, як тяжко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони й несли хрест аж на гору Голгофу. Коли ж Ісуса вже розп'яли, пригадав той чоловік за свій кошик, та й повернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця - пописані та й покрашені. Не поніс він їх більше продавати, а повернувся додому та й сховав як пам'ятку, бо мав те чудо за дяку від Христа за те, що допоміг нести хрест. Від того пішло крашення та писання яєць на Великдень.

Джерело

Ольга Горянка. Великодня легенда "Країна-писанка"

"З усіх кінців світу сходились віруючі до Матері Божої, щоб розділити з нею радість Воскресіння Христового. З далекого Єгипту, Киринеї, Фригії й Мідії, з Греції й Риму йшли вони курявими дорогами, славлячи Воскреслого. За прикладом Марії Магдалини багаті і бідні, вільні й раби вітали Пречисту Діву червоним яєчком: "Христос воскрес!" "Воістину воскрес!" — і святе благословіння спадало на них. Аж ось наблизилась до Святої Матері молода дівчина. "Христос воскрес!" — привіталась і, схиливши коліна, подала яйце. Немов дорогоцінний камінь засяяло воно на святій долоні. Всі кольори веселки переплелись на ньому в чарівному візерунку..." (Ольга Горянка)

Ю. Ігорків (Юрій Шкрумеляк). Давнє повір'я "Оповідання про писанки"

"Каже мати: "Мій Семенку, десять яєчок візьми та продай їх десь у місті й шапочку собі купи. Бо хоч кожний теє знає, що ти бідний сирота, бо умер наш рідний батько, а я бідна удова,— але свята ось надходять, треба до святині йти, тож не будь простоволосий, бо не люблять сироти. Та вважай, іди уважно, з рук хустинки не пускай, бо ж я гірко працювала і щадила тобі, знай." Взяв хлопчина вузлик в руку, до Єрусалиму йде і радіє і співає - шапочка нова буде! Так дійшов до брами міста, а тут — що за новина? Йде піхота, йде кіннота і юрба йде голосна..." (Ю. Ігорків (Юрій Шкрумеляк))

Ганна Самойлович. Легенда "Стара пальма"

"Цю легенду розповіли мені піски далекої палючої пустелі. Багато віків пролинуло над тією пустелею, багато караванів пройшло її сипучими пісками, багато марев відбило розпечене, нерухоме повітря її. Давно-давно, багато століть тому бездоріжжям пісків тієї пустелі прямував розкішний караван, серед якого в наметах з коштовних килимів їхали вельможні мандрівники: юдейський цар Соломон і цариця Савська. Ще в себе на батьківщині цариця багато наслухалась про заможність, розкіш, славу та мудрість великого царя і захотіла за всяку ціну побачити все те на власні очі. Проживши в Єрусалимі кілька місяців, тепер поверталася додому, і Соломон провожав свою гостю аж до джерела, де вони мали розлучитися: цар мусів вертатися до Юдеї, а цариця — їхати далі, в країну Савсів, що зветься тепер Абіссінією..."  (Ганна Самойлович)

Г. Карима. Великодня легенда "Благорозсудливий розбійник"

"Багато розбійників і злодіїв ховалося в ущелинах диких гір і серед пустель за стародавніх часів. Одного разу, під час подорожі до Єгипту, Діва Марія, Святий Иосиф і Дитятко Христос шукали собі притулку на ніч в пустелі. Але вона була глуха й безлюдна. Лише вічні зорі з любов'ю дивилися на свого Творця, але Господеві угодно було поки що не відкривати перед світом величі Своєї: Його Мати і Святий Йосиф були дуже зморені і поволі йшли в темряві ночі, шукаючи очима жаданого вогника, що дав би їм надію на відпочинок. Аж ось блиснув сподіваний вогник. Подорожні пішли на нього і дійшли до хатини. Постукали..." (Г. Карима)

Ганнуся. Великодня легенда "Білий ромен"

"Коли воскрес Спаситель — пішли до нього на поклін усі квіти землі. Розкішні троянди, солодко запашні фіалки, білі пишні лілеї і безліч інших чудових квітів з любов'ю оточили Воскреслого. Усі вони вдячними кадильницями підносили аромати свої Воскреслому Богові, всі поспішали до Нього, несучи в дар земну красу. Найпізніше за всіх прийшла простенька квіточка з білими, не рівно складеними навколо золотого серденька пелюстками. Вона соромливо стала осторонь інших розкішних квітів, відчуваючи в глибині свого серця сльози болю й сорому за свій убогий простенький одяг..." (Ганнуся)

Легенда "Як Мати Божа оживила джерело" (переповів Роман Завадович)

"Ішла Марія, Божа Мати, зі святим Іосифом у гостину до своєї тітки Єлисавети. Вони втомилися, бо день був дуже гарячий. Дорога вела степом, де росла тільки усохла травичка — ніде ні деревця, ні джерельця. Аж ось серед рівнини вони побачили одним одне невеличке дерево. Під деревом сидів вівчарик. Кругом нього паслися вівці; скубали суху траву, але вона їм не смакувала, бо хотіли пити..." (Роман Завадович)

Константина Малицька (Віра Лебедова). "Ґарфа Леілі" (Легенди про Христа)

"...У неділю вранці, ще сонце не зійшло і темрява вкривала землю, а Марія Магдалина і Сальомея спішили вже до гробу Господнього. Вони бачили напередодні, як справедливий Йосиф з Ари- матеї клав тіло Христове у своїй скельній гробниці. А тепер ішли туди з пахучими олійками з мирри й альое*), щоб намастити тіло Вчителя. Коли прийшли на місце, побачили, що камінь при вході відвалений, а гріб порожній. Збентежені, не знали, що це значить — аж ось з’явився над гробом янгол у білій, ясній як блискавка одежі і промовив: "Чому шукаєте живого між умерлими? Чи не провістив Він усе те, що з Ним сталося? Чи не провістив, що третього дня воскресне?" І жінки з радістю відійшли від гробу, щоб сповістити добру новину Його учням і вірним..." (Костянтина Малицька)

https://mala.storinka.org/захист-авторських-прав.html 

ПИСАНКИ

Виводить мати дивним писачком

по білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

із цибулинним золотим узваром,

з настоями на травах і корі,

на веснянім і на осіннім зіллі -

і писанка оранжева горить

у філіграннім сплеті ліній.

То вже вона, як дивовижний світ,

то вже дзвенить, як згусток сонця,

буяють буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім сонці.

І стилізовані сплітаються сади

у маєві густих обрамлень,

мереживом найтоншим мерехтить

геометричний космацький орнамент.

...І я поплив у світ дитячих мрій,

на білі колискові оболоні:

котились писанки з гори -

ясні сонця у мамині долоні.

Ігор Калинець

ПИСАНКА

Як нарешті панна-писанка

написалася,

То при всіх своєю вродою

запишалася:

і віком весняним,

і личком рум'яним,

і косою вітвистою,

і сорочкою барвистою,

і спідничкою-міні,

і "перчиком" на коліні...

- Ось була я, - каже, - білою,

як стіна,

А зробилася розцнілою,

як весна!

А ми до писанки:

- Почекай-но, панно-писанко,

зупинися,

Перед люстром у тарільчику

покрутися,

Бо ж такою ти зробилася

не одразу -

Хтось чогось тобі та виділив

на окрасу?

А писанка до нас:

-Всі всього потрошку:

Бджілка - дрібку воску,

Голка - кінчик вушка,

Щоб чим тонша смужка,

Свічечка - пломінчик,

Сонечко - промінчик,

Цибулина - гарну

Золотисту барву,

Небо - барву лену,

А трава - зелену...

Всю ж мене списали

Пальчики Оксани...

Потім освятило

Просяне кропило...

Потім... всім я щиро

Дякую за це!

Особливо! -курці,

Що знесла яйце!

Богдан Стельмах

ПИСАНКИ

Курка з нашого села

- Гляньте! - писанку знесла!

Може, не довірить хтось -

Ось вона у мене, ось!

Тут узори й тут узори,

А між них високі гори,

Сяє зірка із небес, возвіща:

- Христос Воскрес!

Каже Ромчик:

- Не лукав,

Певно, сам розмалював?

Петрик з вулиці гука:

- Гляньте, в мене теж така!

- В мене!

- В мене!

І в усіх! Лине пісня, наче сміх,

Сяє зірка із небес, возвіща:

- Христос Воскрес!

М. Петренко

ПИСАНКИ

(Народне повір 'я)

А з четверга, темної нічки,

Без місяця і без свічки

Оливная гора сіяє:

Бо там Син Божий у слізоньках потопає.

К землі припадає, Господа благає:

- Не дай мене, Боже,

На ті муки тяженькії...

А може, - йой, Боже! -

Може, така мені доля

Від тебе судилась?

Нехай буде твоя воля,

І царство, і сила.

А може, б мож тую чашу

Від мене узяти?..

Не мож було. Замучили.

А Божая Мати,

Та бідна, нещаслива мати

За Русалимом, в крайній хаті

Сидить собі коло печі,

Вощик крас, в череп моче

І в новенькім черепочку

Топить його на жарочку.

І вощику натопила,

І золоту кісточку купила,

І покладків свіженьких, біленьких узяла.

Воском уписала,

Ще й намалювала,

Відтак в кошелик поскладала,

Та й до Пилата поспішала,

За Пилатом навколішки ходила,

Писаночки носила,

І курочку в даруночку,

Та все благала-просила:

- Пилатію, воєводо,

Славний государю,

Пусти мені мого сина...

Одного і маю,

Лиш одного, мій паночку,

їй Богу, одного!

Я ще кращих понапишу,

Ще кращих, - їй Богу,

Ще я кращих понапишу...

Одного і маю...

- Не плач, не плач, Пречистая!

- Його вже немає:

Уже жиди замучили.

К землі повалилась,

Мов убита - а писанки

У світ розкотились.

Ю. Федькович

ПИСАНКА"

Гарна писанка у мене,

Мабуть, кращої й нема!

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти,

Вісім хрестиків малих,

І дрібнюсіньку ялинку,

Й поясочок поміж них...

Хоч не зразу змалювала,

Зіпсувала п'ять яєць -

Та як шосте закінчила,

Тато мовив "Молодець!"

К. Перелісна

Ярослава Музиченко

ВЕЛИКДЕНЬ

(розділ із книги)

СОНЦЕ ПРАВДИ

Удавнину Великдень був одним з традиційних свят на пошану сонцю, яке в цей час "оживає", воскрешаючи сили природи. Релігієзнавці й етнологи вбачають у вже християнському святі впливи багатьох стародавніх вірувань. Так, давні греки і римляни, фінікійці і єгиптяни, іранці й слов'яни мали культи вмираючого і воскресаючого божества. 

Люди колись вважали, що небесні світила - то очі божеств. У міфологічному світогляді світло символізує зрячість і правду, а темрява, ніч, туман є своєрідними синонімами сліпоти і кривди. З першим променем сонця вранці, за повір'ям, знищується вплив злих духів. Отож воно позначає знання, справедливість, милосердя, переможця всілякого зла і кривди.

З приходом християнства люди побачили в сонці відблиск лиця Божого, стали порівнювати небесне світило зі Всевидячим Божим оком, а Христа називати Сонцем Правди та й просто - Сонцем. Христос казав: "Я - світло світу". Але Його світло - внутрішнє, духовне. Великий князь Володимир Мономах у своєму "Поученні нащадкам" навчає: "Щоб не застало вас сонце в постелі. Віддавши ранішню похвалу Богові, а потім світанковому сонцю, й побачивши сонце, прославте Бога з радістю і промовте: "Просвіти очі мої, Христе Боже, дав мені єси світ твій красний". 

Давні, дохристиянські звичаї не зникли, лише набули нових відтінків. Схід сонця на Великдень зустрічають урочисто, відчиняють у хатах вікна й двері, аби сонце зайшло до оселі і усе освітило:

Слава Тобі, Господи, за личенько Твоє Господнє!

Освіти нас перед усім миром християнським

Добротою, красотою, на віки віків.

Амінь.

ПЕРЕМОГА ЖИТТЯ НАД СМЕРТЮ

Прийнявши християнство, наш народ отримав змогу осягти ще один символічний щабель весняного свята: у Воскресінні Христовому ми бачимо перемогу життя над гріхом і смертю.

Як зазначають священики Олександр та Ярослав Василашки, "Пасха - це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою Його воскресіння воскреснуть. І живі, й мертві разом з'являться перед Господом Богом. Воскресіння Христове утверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому - джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди."

На Великодній службі Божій у церкві читається слово Іоана Златоуста, який закликає радіти усіх: "Багаті і вбогі, радійте один з одним. Стримані і ліниві, вшануйте день. Ті, хто постить і не постить, веселітеся сьогодні... Ніхто нехай не плаче над гріхами своїми, бо відпущення від гробу засяяло. Нехай ніхто не боїться смерті, бо нас визволила Спасова смерть..." Іоан Златоуст нагадує, що тепер смерть не є знищенням, а тільки тимчасовим станом, і урочисто виголошує вічну Христову перемогу над смертю: "Смерте, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос і ти впало додолу. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя живе. Воскрес Христос і немає мертвих у гробі. Христос повстав із мертвих і став початком для спочилих. Йому слава і держава на віки вічні. Амінь".

РОЗМАЛЮЮ ПИСАНКУ, РОЗМАЛЮЮ

Якщо ви ніколи не дарували батькам і друзям власноруч розписану писанку - цієї весни обов`язково подаруйте. Це їх дуже втішить. Адже власноруч розмальовані писанки - то найліпше Великоднє вітання.

Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає в далеке минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в ньому знак воскресіння і вічного життя. Писанка стала символом радості і воскресіння.

Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". І справді, тільки велика любов може творити такі дива гармонії й уяви. Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і триверхі церкви - усе це вимальоване в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу і в нашому, великому світі. Кожен орнаментальний мотив і колір - це ніби окрема літера абетки. З них на писанці складається наша мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми.

Традиції українського писанкарства надзвичайно розмаїті. Різні місцевості України мають свої особливі орнаменти й кольори, так само, як говірки й діалекти, хоча загалом мова українських писанок спільна. Тут подаємо основні накреслення найпоширеніших знаків.

Символіка кольору

Червоний колір означає радість життя, любов. 

Жовтий - небесне світло, урожай. 

Зелений - життя, воскресіння природи. 

Блакитний - чистоту, здоров`я.

Чорний з білим - пошану до померлих.

Символіка орнаменту

Сонце - джерело світла й тепла, "всевидяще око"; символ Христа. 

Хрест - символ всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох пір року; святий знак відкуплення, яким Церква все починає, благословляє й освячує. 

Дерево життя - символ світобудови, поєднує в собі верх і низ, землю й небо, минуле й майбутнє; у Святому Письмі дерево є образом Божої Мудрості. 

Спіраль - знак зародження нового життя, родючості; символ порядку таїнства літургійного року. 

Сварга - знак всесвіту; символ Величі Божої. 

Триріг - знак святого вогню і Святої Трійці. 

Зоря - знак неба, Богині-Матері; символ Діви Марії: немов рання зоря, вона передвіщає схід Сонця-Христа. 

Церква - знак стремлінь до висот, вічності, єднання з небом. 

Грабельки - символ дощу, води, що сходить з неба до землі і єднає землю з небом (або ж дівчину з хлопцем); у Старому Завіті дощ є прообразом обіцяного Спасителя; у Новому Завіті - символом ласки й благовісті Святої Євангелії. 

Гілка - символ родючості, щорічного весняного відродження пагонів; образ Божої милості. 

Дубовий листок - символізує чоловічу силу; є святим знаком Божої справедливості. 

Пташка - символ єднання земного й небесного, образ душі; птахи символізують чесноти Святих та їх вознесення до Бога. 

Півень - провісник дня, сторож добра проти зла; є символом світла, яке побороло темряву. 

Кінь - символ невтомного руху сонця; образ безстрашного вісника віри. 

Риба - як і вода, є символом життя і здоров'я; це також символ новохрещених, надії на спасіння душі. 

Олень - пов'язується зі світлом, істиною; це образ шукання Бога і взаємної допомоги. 

Виноград - символ роду; виноградна лоза - символ Христа. 

Безкінечник - символ води, невмирущої природи, вічного життя. 

Сорок клинців - символізує чесноти людини і добробут. 

Квіти - символізують радість, красу, дітей.

Коли пишуть писанки

За традицією, писанки пишуть дівчата і жінки. Для цього потрібні тиша, спокій і зосередження на добрих думках. Розписуючи, стиха співають веснянок.

Починають писанкарювати на свято Стрітення (15 лютого) - тільки-но молоде сонце набирає сили, прямуючи до весни. Розписують писанки аж до Зелених Свят, магічними візерунками відзначаючи періоди весняних змін. Це якраз той час, коли прилітають з Вирію птахи, починають нести яєчка й висиджувати пташенят.

Як дарувати і зберігати писанки

На Великдень писанками вітають один одного родичі й друзі. Зазвичай, пишуть від 15 писанок і більше. 1-2 кладуть до великоднього кошика на посвячення, 2-3 - на кладовищі, 1-2 - священику в церкві. Частину роздають дітям, що приходять христувати чи приносять "калач", частину - роздаровують. Дітям дарують світлі, яскраві писанки. Господарям - із зображенням 40 клинців, кривульок та безкінечників. Старців обдаровують чорно-білими писанками з "небесними мостами" й "поясами". Дівчата дарують своїм коханим червону писанку. А хлопці тим дівчатам, які їм подобаються, дарують на Великдень хустинку або намисто - делікатний натяк на сподіване весілля. На найкращих писанках дівчата настоюють воду, а потім нею вмиваються, щоб бути "гарними, як писанка".

Писанки, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це обереги. Подаровані писанки тримають в оселі на почесному місці до наступного Великодня, а то й протягом багатьох років. Їх складають на тарілі або ж чіпляють на плетені з кольорових ниток шнурочки з китичкою на кінці. Можна нанизати цілу гірлянду писанок і повісити на стіні у вітальні. Якщо писанка ненароком поб'ється, її слід закопати в землю, бажано на городі або в полі.

Як розписати писанку

Ви вже знаєте, що писанки розписуються незвичайними візерунками. І що писати їх треба в доброму настрої, ні на кого не гніваючись. Беручись до праці, вмийтеся, вдягніть чистий одяг і прокажіть молитву.

Необхідні матеріали: яйця курячі білі, писачок, бджолиний віск, свічка, барвники, зразки орнаментів, олівець, оцет, ганчірки (велику - розкладати писанки для сушіння і малу - обтирати віск).

Яйця. Слід вибрати для писання писанок білі яйця, що мають тверду, ніде не тріснуту, шорстку шкаралупу. Бо до гладенької погано беруться фарби. Вважається, що найбільшу силу має писанка, написана на першому яйці курки-первістки - "зноску". Колись розмальовували гусячі, качині, журавлині яйця, тепер пишуть на курячих.

Барвники. Вдавнину барвники добували з природи. Готували навари: Золотавий - з цибуління, жовтий - з кори дикої яблуні, з гречаної соломи, коричневий - з кори вільхи. Зелений - з полину, з полови конопляного сім`я. Нині фарбують аніліновими барвниками (для тканин).

Писачок. Його неважко зробити самим. Для цього слід скрутити невеличку трубочку з жерсті і закріпити її дротом на держачкові-паличці. Якщо не виходитиме - купіть готовий.

Яєчка обережно миють у мильній воді, сушать. Миють також руки. Стіл застилають старою скатертиною або білим папером (бажано не використовувати для цього газет). Готують баночки і розводять у них фарби. Усе роблять без поспіху, адже найважливіше для вдалого писання писанок - це спокій і гарний настрій. 

Спочатку злегенька накреслюють олівцем на яєчку візерунок, який залишатиметься білим. Кладуть у писачок віск, нагрівають його над свічкою і рухом "від себе" наносять накреслений візерунок воском. Потім яєчко протирають оцетом (або на мить опускають в горнятко з оцетом - знежирюють) і обережно кладуть у світлу фарбу (приміром, жовту). Коли фарба добре візьметься - виймають, сушать і малюють візерунок, який залишатиметься жовтим. Після цього кладуть у темнішу фарбу (червону). Виймають, сушать і заповнюють воском ті місця орнаменту, які залишатимуться червоними. Кладуть у найтемнішу фарбу (фіолетову, чорну). 

Повністю розписане яєчко видувають (для цього акуратно просвердлюють (спеціальним свердликом або голкою-циганкою) дві дірочки в носку й гузку яєчка). А потім звільняють від воску (обережно нагрівають біля свічки й обтирають розтоплений віск ганчіркою). Писанку-видуванку можна почепити на сплетену з кольорових ниток "косичку" з китичкою внизу.

Взято тут.